ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 27/7
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін Л. Овчаренко (дов. від
27.01.04), С. Терещенко (дов. від 30.03.04), Т. Зарубіної (дов.
від 29.04.04.), А. Батурінцева (дов. від 16.03.04), Д. Усатюка
(дов. від 06.05.04), О. Ходоровського (дов. від 11.11.03),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Національної комісії регулювання електроенергетики України та
державного підприємства "Енергоринок"
на рішення від 19 березня 2003 року господарського суду
м. Києва
та постанову від 9 червня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 27/7
за позовом відкритого акціонерного товариства "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго"
до державного підприємства "Енергоринок",
третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики
України,
про стягнення 475 355 556, 93 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19 березня 2003 року господарського суду
м. Києва (суддя О. Бачун), залишеним без змін постановою від
9 червня 2003 року Київського апеляційного господарського суду
(судді О. Моторний, О. Карась, О. Боримський), позов задоволено в
частині стягнення ціни позову та судових витрат і з урахуванням
уточнення позовних вимог зобов'язано Національну комісію
регулювання електроенергетики України внести відповідні зміни до
алгоритму оптового ринку електроенергії, які б забезпечили
погашення заборгованості державного підприємства "Енергоринок"
перед відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча
компанія "Центренерго" за електроенергію у вересні-грудні
2002 року у розмірі 475 355 556, 93 грн.
Судові акти мотивовані наявністю між сторонами відносин
зобов'язального характеру, застосуванням до спірних правовідносин
положень цивільного законодавства, не обумовленістю обов'язку
виконати зобов'язання в частині розрахунків з існуючим на ринку
електроенергетики порядком розрахунків за спожиту електроенергію.
Національна комісія регулювання електроенергетики України
вважає, що зазначені судові акти підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд з огляду на неправильне застосування
господарськими судами статей 1 і 15-1 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Державне підприємство "Енергоринок" зазначає, що
господарськими судами неправильно застосовані стаття 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Положення про Національну
комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого
Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98
( 335/98 ) (335/98)
"Питання Національної комісії регулювання
електроенергетики України", а також неправильно застосовані статті
21, 22, 23, 24 і 27 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і просить постановлені в даній справі судові рішення
скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
На думку відкритого акціонерного товариства "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" доводи касаційних скарг є
безпідставними і в їх задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим і апеляційними господарськими судами
відносини між відкритим акціонерним товариством "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" та державним підприємством
"Енергоринок", яке є правонаступником Національної енергетичної
компанії "Укренерго", визначаються договором від 7 вересня
1999 року N 71-01-ЕР, відповідно до умов якого позивач продає, а
відповідач купує електроенергію.
Відносини, пов'язані, зокрема, з виробництвом, передачею,
постачанням і використанням енергії, визначаються Законом України
"Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, статтею 15 якого
передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на
електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за
граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на
оптовому ринку електричної енергії України, який створюється на
підставі договору. Основні питання функціонування комплексу
підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані
Договором між членами оптового ринку електричної енергії від
15 листопада 1996 року ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
(далі - ДЧОРЕ).
Встановивши факт існування між сторонами зобов'язальних
відносин щодо купівлі-продажу електроенергії та розрахунків за неї
на підставі двостороннього договору, місцевий і апеляційний
господарські суди, проаналізувавши його умови в контексті положень
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та Рішення
Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року у справі за
конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про
електроенергетику" (справа про електроенергетику) ( v003p710-02 ) (v003p710-02)
дійшли висновків про те, що юридична природа прав суб'єктів
господарювання у цій сфері базується на загальній концепції
договірних засад, закладеній у цивільному законодавстві, а тому
відсутні підстави застосовувати до договірних відносин між
сторонами по справі будь-які інші положення законодавства, ніж
цивільного, і оскільки виникнення боргу спричинено застосуванням
алгоритму оптового ринку електричної енергії, останній для цілей
погашення боргу має бути змінений.
Такі висновки господарських судів колегія суддів вважає
помилковими.
Як випливає із змісту наведеного Рішення Конституційного Суду
України ( v003p710-02 ) (v003p710-02)
, засади організації та експлуатації
енергосистем в Україні визначаються Законом України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Він окреслює правові, економічні
та організаційні основи функціонування комплексу підприємств, що
мають статус юридичних осіб та здійснюють виробничу, розподільчу,
іншу діяльність з метою отримання прибутку на енергоринку. Тому
юридична природа прав суб'єктів господарювання у цій сфері
базується на загальній концепції договірних засад, закладеній у
цивільному законодавстві.
Основні питання спільного користування електроенергією на
підставах, умовах та в межах, визначених Законом України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, врегульовують, зокрема, ДЧОРЕ
( n0001227-96 ) (n0001227-96)
, Правила енергоринку та ряд інших додатків до
Договору, що є невід'ємною його частиною.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд,
здійснюючи аналіз умов укладеного між сторонами договору, не дали
належної юридичної оцінки тим його умовам, якими передбачено, що
сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
(пункт
2.1.); що платежі за фактично продану електроенергію здійснюються
відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового
ринку електричної енергії України (ІВКОР), яка є додатком до ДЧОРЕ
(пункт 4.2.).
Зазначене призвело до помилкового висновку місцевого і
апеляційного господарських судів про правомірність заміни на
користь позивача встановленого статтею 15-1 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
порядку проведення розрахунків на
оптовому ринку електричної енергії, шляхом регулювання алгоритму
оптового ринку електричної енергії.
Разом з тим, унормований цим Законом ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
порядок
передбачає, що для проведення розрахунків за куплену на оптовому
ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію,
зокрема, оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне
підприємство "Енергоринок", відкриває в установах уповноваженого
банку поточні рахунки (раніше - розподільчі рахунки) із
спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для
накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від
споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної
енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим
суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж
електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим
банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання
оптового постачальника електричної енергії відповідно до
алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання
електроенергетики України.
Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку
із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, алгоритм
розподілу коштів, який встановлюється Національною комісією
регулювання електроенергетики України, застосовується до всіх без
винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в
тому числі і до таких рахунків державного підприємства
"Енергоринок". Таким чином умова про алгоритм розподілу коштів з
поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового
постачальника державного підприємства "Енергоринок" є не
договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового
ринку електроенергії ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
та додатками до нього, а
нормою закону.
Крім того, змінюючи правовідношення між учасниками
енергоринку, місцевий і апеляційний господарські суду не звернули
уваги на вимоги Тимчасового порядку внесення змін до алгоритму
оптового ринку електричної енергії та здійснення контролю за його
дотриманням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 19 лютого 2002 року N 200 ( 200-2002-п ) (200-2002-п)
, які визначають коло
осіб, підстави і механізм внесення змін до алгоритму оптового
ринку електричної енергії.
Зокрема, за змістом частини другої пункту 1 цього Тимчасового
порядку ( 200-2002-п ) (200-2002-п)
у разі перерозподілу коштів, отриманих як
плата за закуплену на оптовому ринку електричну енергію, Рада
оптового ринку електричної енергії, центральні та місцеві органи
виконавчої влади зобов'язані надавати прогноз фінансових наслідків
для сторін договору, за рахунок яких передбачається перерозподіл
коштів, та інформацію про механізм і терміни їх повернення. У разі
відсутності зазначених прогнозу та інформації пропозиції не
розглядаються.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у місцевого і
апеляційного господарських судів були відсутні правові підстави
для зміни порядку проведення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії між його учасниками - сторонами у справі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"
задовольнити.
Касаційну скаргу Національної комісії регулювання
електроенергетики України задовольнити частково.
Рішення від 19 березня 2003 року господарського суду м. Києва
та постанову від 9 червня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 27/7 скасувати.
В позові відмовити.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ в поворот
виконання рішення від 19 березня 2003 року.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій