ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2004 Справа N 229/19б-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Бориспільської філії " А"
судовому засіданні касаційну
скаргу
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 09.03.04
у справі № 229/19б-03
господарського суду Київської області
за заявою Приватного підприємства "АВ", с.
Мала Каратуль, Переяслав-
Хмельницького району Київської
області
до Приватного підприємства "АВ", с.
Мала Каратуль, Переяслав-
Хмельницького району Київської
області
про банкрутство
за участю представників від:
боржника:
кредитора:
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2004 р.,
що прийнята у справі № 229/19 б-03 за заявою приватного
підприємства "Агрофірма ім.Ватутіна" про визнання останнього
банкрутом заява акціонерного поштово-пенсійного банку " А" в особі
Бориспільський філії про визнання кредитором боржником не
задоволена, а клопотання кредитора про визнання причин пропуску
терміну звернення до суду поважними відхилена.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 року - повернуте апеляційну скаргу від 28.01.2004 року
з мотивів, що до апеляційної скарги не додано доказів направленням
копії апеляційної скарги сторонам у даній справі та іншим
кредиторам.
Акціонерний поштово-пенсійний банк "А" вважає, що ухвала
Київського апеляційного господарського суду прийнята з порушенням
та неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме
положень ч.3 ст.94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, невідповідність
висновків апеляційного господарського суду фактичним обставинам
справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представників
сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Статтею 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що апеляційна
скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом 10 днів
з дня прийняття рішенням місцевим господарським судом. Відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом
трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом.
Суд апеляційної інстанції виходив із обставин, що ухвала
господарського суду Київської області прийнята та підписана
15.01.2004 р., направлена на адресу банку 21.01.2004 р., що
підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті про
направлення ухвали господарського суду Київської області.
Кредитор 12.02.2004 р. звернувся до Київського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою (вихідний № 12/87 від
23.01.2004 р.) без клопотання про поновлення пропущеного
процесуального строку.
Окрім того, скаржником не додано до апеляційної скарги доказів
надсилання копії апеляцій скарги визнаним судом кредиторам
боржника (поштові квитанції, копії поштових реєстрів про
відправлення або витяги з останніх, поштові повідомлення про
відправлення, а апеляційний суд скаргу надіслано безпосередньо.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду апеляційний суд
вмотивував тим, що заявником скарги порушено приписи п. 4 ст. 97,
53, ч. 2 ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія відхиляє порушені скаржником питання щодо незгоди з
ухваленням судовими рішеннями в частині відмови про визнання
кредитором, оскільки ці посилання є по суті запереченнями щодо
оцінки судами доказів по справі, а згідно імперативних вимог
ст.111-7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція
не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази та додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Водночас не заслуговують на увагу посилання відповідача на нібито
порушення вимог ст.84ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підготовки та
надсилання процесуального документу суду, позбавило скаржника
подати в установленому порядку та належним чином оформлену
апеляційну скаргу.
Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
норм чинного законодавства та відсутність будь-яких підстав
вважати, що судом помилково застосовані норми матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку " А" від
08.04.2004 р. № 28/574 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 по справі № 229/19 б-03 - залишити без змін.
3. Справу повернути господарському суду Київської області.