ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2004 Справа N 8/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду
судовому засіданні України в Рогатинському районі
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 06.04.2004
у справі № 18/3
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Управління Пенсійного фонду
України в Рогатинському районі
до Управління праці та соціального
захисту населення Рогатинської
райдержадміністрації
про стягнення 2459,82 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
04.02.2004 позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та
соціального захисту населення Рогатинської райдержадміністрації на
користь Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі
2459,82 грн. заборгованості.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
06.04.2004 рішення господарського суду Івано-Франківської області
від 04.02.2004 у справі № 18/3 скасовано, прийнято нове рішення: в
задоволені позову відмовити.
Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі,
звертаючись з касаційною скаргою, не погоджується з постановою
Львівського апеляційного господарського суду, тому просить її
скасувати, а рішення господарського суду Івано-Франківської
області залишити без змін, посилаючись на допущені судом порушення
норм матеріального та процесуального права, з підстав викладених у
касаційній скарзі.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Управлінням Пенсійного фонду України в Рогатинському районі подано
позов до Управління праці та соціального захисту населення
Рогатинської райдержадміністрації про стягнення недоцільно
використаних коштів управління Пенсійного фонду України в
Рогатинському районі в сумі 2459, 82 грн., обгартовуючи позовні
вимоги тим, що при призначені пенсії, по пенсійній справі Ц-а С.М.
(№ 130184, призначеної 15.03.2000) та по пенсійній справі М-а Я.О.
(№ 128895 призначеної з 25.09.1998) спеціалістами по призначенню
пенсії управління праці та соціального захисту населення
Рогатинської райдержадміністрації не враховано висновок Державної
експертизи умов праці № 295 від 20.06.2000 року. Не виконання
вимог зазначеного Висновку про відміну атестації робочих місць по
заводу "К" Львівського науково-дослідного інституту "Е" призвело
до неправильного застосування ст. 13 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, як наслідок виникла переплата по пенсії
у зазначених працівників, на думку позивача, має бути стягнута з
відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в
Рогатинському районі підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
За нормами частини шостої ст. 13 "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
контроль за правильністю застосування списків на
пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації
робочих місць на підприємствах та в організації, підготовка
пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи
Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної
експертизи умов праці та порядок проведення атестації робочих
місць затверджується Кабінетом Міністрів України.
За висновком державної експертизи умов праці за № 295 від
20.06.2000 щодо експертизи достовірності представлених матеріалів
атестації робочих місць за умовами праці та правильності
застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і
показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на
пільгових умовах на Рогатинському заводі "К" Львівського
науково-дослідного інституту "Е" встановлено, що атестація робочих
місць за умовами праці на заводі "Колір" не проводилась;
представлені в органи соціального захисту документи: протокол
засідання атестаційної комісії заводу № 1 від 12.11.1992 р. та
наказ № 3 від 26.01.1993 р. щодо підтвердження права працівникам
на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації
робочих місць вважати недійсним. Крім того, за висновком
пропонується, згідно вимог ст. 101 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
притягнути до відповідальності керівника
заводу "Колір" за видачу недостовірних документів для оформлення
пенсійних справ за віком на пільгових умовах.
За частиною другою ст. 101 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
підприємства та організації несуть
матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або
державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних
документів, а також за видачу недостовірних документів, і
відшкодовують її.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, що мають
свідчити про застосування до керівника підприємства будь-яких
заходів в частині притягнення його до адміністративної чи
матеріальної відповідальності.
За таких умов судовими інстанціями слід було надати належну оцінку
з приводу розмежування відповідальності керівника підприємства в
частині видачі недостовірних документів (факт встановлено актом
експертизи), та одночасно пред'явлення позову про відшкодування
шкоди за тією ж мотивацію але зміною суб'єктивного складу, тобто
притягнення до матеріальної відповідальності органу, який
здійснював оформлення пенсії на підставі представлених
підприємством недостовірних документів.
В розрізі даного спору правова позиція судових інстанцій фактично
будується на трактування норм законодавства про пенсійне
забезпечення за відсутності чіткого посилання на докази у справі,
які мали підтвердити правомірність правової позиції позивача та
довести дійсність його вимог з в розрізі даного спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
виконавчу владу в областях, районах,
районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі
здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади
і входить до системи органів виконавчої влади.
Склад і структура місцевих державних адміністрацій визначаються
головами місцевих державних адміністрацій, а примірні переліки
управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих
державних адміністрацій, а також типові положення про них
затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 5 Закону України
"Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
).
Виходячи з Примірного переліку управлінь, відділів та інших
структурних підрозділів районної державної адміністрації,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2000
р. № 821 "Про упорядкування структури місцевих державних
адміністрацій" ( 821-2000-п ) (821-2000-п)
управління праці та соціального
захисту населення входить до складу райдержадміністрації.
Враховуючи викладене, судовими інстанціями не досліджено питання
правомірності пред'явлення позовних вимог до відповідачі у цій
справі - Управління праці та соціального захисту населення
Рогатинської райдержадміністрації.
В матеріалах справи відсутні докази, які мали свідчити, поперше,
що відповідач належним чином зареєстрований та має статус
юридичної особи, по-друге, статутні документи відповідача (статут
чи положення) відповідно до яких має бути визначено межа
відповідальності зазначеного органу у разі завдання ним шкоди.
Наведене свідчить про те, що господарським судом ІваноФранківської
області та Львівським апеляційним господарським судом не було
надано належної оцінки обставинам у справі, у сукупності та
відповідності нормам матеріального і процесуального права, що
стало підставою для ухвалення незаконних рішення та постанови, не
врахована суперечлива правова позиція позивача, дійсність його
вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Івано-Франківської області та
постанова Львівського апеляційного господарського суду не
відповідають вимогам чинного законодавства.
Викладене дає підстави для скасування рішення та постанови та
направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Рогатинському районі від 16.04.2004 р. № 1615/06 у справі № 18/3
господарського суду Івано-Франківської області задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
06.04.2004 та рішення Івано-Франківської області від 04.02.2004
скасувати, а справу № 18/3 направити на новий розгляд до
господарського суду Івано-Франківської області.