ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2004 Справа N 2-13/2997-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційні Сакського міського районного
скарги центру зайнятості
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
09.03.2004
у справі № 2-13/2997-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Сакського міського районного
центру зайнятості
до Сільськогосподарського
виробничого кооперативу "О"
про стягнення 11332,00 грн.
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.01.2004 в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 рішення господарського суду господарського суду
Автономної Республіки Крим від 26.01.2004 у справі № 2-13/2997-
2004 залишено без змін, а апеляційна скарга Сакського міського
районного центру зайнятості - без задоволення.
Сакський міський районний центр зайнятості з постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.03.2004
у справі № 2-13/2997-2004 не згоден, вважає, що апеляційним
господарським судом при ухвалені судового рішення порушено норми
матеріального права, а саме, в розрізі даного спору судом невірно
застосовані правові норми, які регулюють спірні правовідносини.
Так, на думку скаржника, по-перше, судом не враховано, що нормами
ст.ст.2, 4, 6, 12 Основ законодавства України про
загальнообов'язкове соціальне страхування та ст.ст.3, 8, 10, 12,
34, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
Фонд не є державним
цільовим фондом у визначені Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
; по-друге, страхові внески не можна
вважати податковим боргом, на якій розповсюджується дія закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, так
як це протирічить ч.ч. 3, 6 ст. 1, ч. 4 ст. 2, ст.ст. 3, 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст.ст. 2, 11
Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
,
ст.ст.3, 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
; потретє,
судом не враховано, що предметом спору є стягнення заборгованості
- недоїмки, що виникла за період з 01.04.2000р. по 26.03.2003 р.,
тобто не може вважатись податковим боргом, оскільки це є сума
страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття.
Заслухавши доповідача, пояснення представника сторони, розглянувши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та
правомірність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга інспекції підлягають частковому задоволенню з
наступних підстав.
Сакський міський районний центр зайнятості, звертаючись з позовом
до господарського суду, просить стягнути з Сільськогосподарського
виробничого кооперативу "О" несплачену суму страхових внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття на суму 11332,00 грн. Позивач,
обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вважає, що підприємство
відповідача будучи зареєстрованим, як платник внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на
випадок безробіття за № 11200216 від 16.10.1997 р., відповідно до
наданого звіту за 1 квартал 2003 pnjs має заборгованість по
внескам до Фонду станом на 26.03.2003 р. на суму 11332,00 грн., у
зв'язку з чим просить суд стягнути зазначену суму з підприємства
позивача у судовому порядку.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду щодо відмови позивачу в задоволені позовних
вимог, обґрунтовує свою правову позицію тим, що позивач перевищив
межі своєї компетенції, звернувшись до суду за стягненням з
відповідача заборгованості по страхових внесках, оскільки
відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
органи фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
відносно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, в межах компетенції цих органів є контролюючими
органами, тобто мають право здійснювати перевірку своєчасності,
достовірності та повноти їх нарахування та сплати. Органами,
уповноваженими здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу
(органами стягнення) за вказаними нормами Закону є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції. Таким чином, органи фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування є контролюючими органами, а не
органами стягнення в розумінні вказаного Закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга Сакського міського районного центру зайнятості
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 статті 8 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
діяльність Фонду регулюється Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, Законом України "Про зайнятість населення", Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та статутом Фонду, який
затверджується правлінням Фонду.
Разом з тим, згідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція
Фонду, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду
покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські, районні,
міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду визначені
ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
до яких
зокрема належать: проведення збору страхових внесків; контроль
правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а
також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представництво
інтересів Фонду в судових та інших органах.
Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових
внесків за ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
покладається на роботодавця, який несе відповідальність за
несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків,
несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому
числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через
рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у
тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових
внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму
донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки),
штраф та пеню.
Крім того, вищезазначеною правовою нормою встановлено, що не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним
перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється
центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Так, п. 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженої наказом Міністерства праці та
соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р.,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. За
№ 30/5221 (далі по тексту - Інструкція) визначається порядок
здійснення та фіксування результатів перевірки шляхом складання
відповідного акту.
Форма, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими
органами залежать від місця даного органу в системі відповідних
органів та його компетенції і регламентуються Конституцією
України, відповідними законами України та положенням (статутом)
про такий орган.
Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від
імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його
заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі
та їх заступники.
Відповідно до п. 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи
пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на
майно платника відповідно до чинного законодавства.
Аналіз правових норм діючого законодавства та наведених судовими
інстанціями доводів в їх сукупності, свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, як наслідок, порушення вимог ст.43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності.
Судовими інстанціями не досліджувалися докази у справі, які мали
свідчити про те, що позивачем здійснена перевірка підприємства
відповідача та складено відповідний акт щодо наявної
заборгованості по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття;
відсутнє розпорядження керівника центру зайнятості про стягнення з
підприємства відповідача заборгованості по страховим внескам до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття; відсутні в матеріалах справи
докази, що мали свідчити про вжитті позивачем заходи щодо
повідомлення відповідача про порядок та строки проведення
розрахунків по сплаті заборгованості страхових внесків, а також
відмови відповідача у добровільному порядку погасити
заборгованість (або часткового погашення відповідачем
заборгованості на момент звернення позивача з позовом до
господарського суду).
Заявляючи позов, позивач зобов'язаний подати відповідні докази,
які б свідчили про правомірність його вимог. Як слідує з
матеріалів справи, таких доказів позивач не надав.
Наведене свідчить про те, що господарським судом Автономної
Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським
судом не було надано належної оцінки обставинам у справі, у
сукупності та відповідності нормам матеріального і процесуального
права, що стало підставою для ухвалення незаконних рішення та
постанови, не врахована суперечлива правова позиція позивача,
дійсність його вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду не
відповідають вимогам чинного законодавства.
Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та
направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Сакського міського районного центру зайнятості
від 08.04.2004 р. № 337 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.03.2004 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 26.01.2004 у справі № 2-13/2997-2004
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Автономної Республіки Крим.