ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2004 Справа N 16/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні касаційні відповідальністю "Фірма "Н"
скарги
на постанову Львівського апеляційного
господарського
суду від 15.03.2004
у справі № 16/8
господарського суду Закарпатської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Н"
до відповідача Товариства з обмеженою
відповідальністю "ІС"
про стягнення 80000 грн.
за участю представників від:
позивача
відповідача з'явились
B С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.03.2003
р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою
відповідальністю "ІС" на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Н" суму 80000,00 грн. заборгованості.
19.12.2003 р. до господарського суду Закарпатської області
надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС" про
розстрочку сплати боргу, з посиланням на обставини, що не
уможливлюють на даний час здійснити виплату заборгованості, а
саме,, що на момент звернення до суду майно товариства знаходиться
в заставі, платоспроможність товариства низька, тому при стягненні
всієї суми боргу товариство може бути доведене до повної
неплатоспроможності або до банкрутства.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.01.2004
розстрочене виконання рішення господарського суду Закарпатської
області по справі № 16/8 від 26.03.2003 р. строком на 1 рік, з
грудня по січень 2004 р., рівними частинами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 ухвалу господарського суду Закарпатської області від
16.01.2004 у справі № 16/8 залишено без змін, а апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" - без
задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" (далі по тексту
-ТОВ "Фірма "Н") з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004 у справі № 16/8 не
погоджується, тому просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, та
постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ
"ІС" про розстрочення виконання рішення суду по справі № 16/8 від
26.03.2003 р..
Скаржник вважає, що апеляційним господарським суд при винесені
ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, а
саме, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки, на думку скаржника, жодна із наведених ТОВ
"ІС" обставин не є виключною обставиною, що ускладнює виконання
рішення або роблять його неможливим, а тому господарським судом
Закарпатської області було неправильно постановлено ухвалу від
16.01.2004 р. про розстрочення виконання рішення господарського
суду Закарпатської області по справі № 16/8 від 26.03.2003 строком
на 1 рік, з грудня по січень 2004, рівними частинами, а Львівським
апеляційним господарським судом неправильно було залишено це
рішення без змін.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства
з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н" підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим господарський суд за
заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи
його заступника або за власною ініціативою залежно від обставин
справи може відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали,
постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими
арбітражним судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання
кожної частки повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку
виконання рішення можуть бути конкретні обставини, пов'язані з
неможливістю виконання сторонами рішення у строк або встановленим
господарським судом способом.
Апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу місцевого
господарського суду про розстрочку виконання рішення суду без
змін, обґрунтовував свою правову позицію тим, що відповідачем
доведено ті обставини справи, на які він посилався, звертаючись із
заявою про розстрочення виконання судового рішення, а саме, що
його підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, майно
підприємства знаходиться у заставі, інше майно у підприємства
відсутнє, за довідкою банківської установи залишок на
розрахунковому рахунку боржника становить 742,73 грн., тобто
наявні всі обставини для застосування розстрочки виконання рішення
суду строком на один рік.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями не
належним чином досліджено обставини справи, які взято за основу
для застосування в подальшому розстрочки виконання судового
рішення.
Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою державного
виконавця районного відділу Державної виконавчої служби
Ужгородського районного управління юстиції від 05.12.2003 р.
відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу
№ 16/8 про стягнення з ТОВ "ІС" 80000,00 грн. заборгованості.
В той же час, судовими інстанціями не витребувалось та
досліджувані матеріали виконавчого провадження на предмет
здійснення державним виконавцем дій щодо розшуку майна боржника,
накладання арешту на належне йому майно та/або розрахункові
рахунки в банківських установах, що мали підтвердити ті обставини,
на які посилався відповідач у справі.
В той же час, договір застави від 16.12.2002р., укладений між
Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та ТОВ
"ІС", не може слугувати належним доказом того, що все належне ТОВ
"ІС" майно з моменту укладання зазначеного договору передано в
заставу, оскільки зі змісту договору безпосередньо така інформація
не випливає (договір містить лише перелік майна, яке передано в
заставу), а документами, що мають про це свідчити можуть бути:
довідки бюро технічної інвентаризації (щодо реєстрації нерухомого
майна, яке є власністю або перебуває в тимчасовому користуванні
боржника), баланс підприємства боржника, цивільно-правові угоди
про передачу майна підприємству боржника та інші документи.
З приводу довідки банківської установи про залишок суми коштів,
які не можуть забезпечити виконання рішення суму за наявної
заборгованості, слід зазначити, що така інформація не є достатньої
для суду для висновку про відсутність коштів на рахунку боржника,
оскільки судовими інстанціями не досліджувалось питання з приводу
наявних у підприємства боржника рахунків в банківських установах
(відсутня довідка органу державної податкової служби за місцем
реєстрації підприємства боржника щодо наявних рахунків).
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ч. 3 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Н" від 14.04.2004 р. № 104 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від
16.01.2004 у справі № 16/8 скасувати, а справу направити на новий
розгляд до господарського суду Закарпатської області.