ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 14.05.2004                                       Справа N 14/146
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
 
за  участю  представника  позивача   А.А.А. (дов.  від  04.05.04),
розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
на         рішення  від  18 березня 2003 року  господарського суду
           Херсонської   області   та   постанову   від  17 грудня
           2003 року Запорізького апеляційного господарського суду
 
у справі   № 14/146
 
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
до         H-ського слідчого ізолятора № X9
 
про   16 696, 80 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від 18 березня 2003 року господарського суду  Херсонської
області (суддя Ю.  Гридасов), залишеним без змін постановою від 17
грудня 2003 року Запорізького апеляційного господарського суду,  в
позові відмовлено з підстав застосування позовної давності.
 
Товариство з   обмеженою   відповідальністю   "XXX"   вважає,   що
господарські суди  неправильно  застосували  статті  71,  76,  165
Цивільного  кодексу  Української  РСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         і наполягає на
визначенні початку перебігу строку  позовної  давності  не  з  дня
поставки  товару,  як  це  визначили  господарські суди,  а з дати
заявлення вимоги кредитором в серпні 2002 року.
 
У відзиві на касаційну скаргу H-ський слідчий ізолятор № X9 вважає
доводи касаційної скарги безпідставними і в її задоволенні просить
відмовити.
 
Відповідач не використав наданого законом права  на  участь  свого
представника в судовому засіданні.
 
Колегія суддів вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
 
Як встановлено господарськими судами, в 1998 році позивач поставив
відповідачу продукти харчування на загальну суму 16 696,  80 грн.,
що підтверджується накладними  від  23  вересня,  28  жовтня  і  5
листопада 1998 року і не заперечується самим відповідачем.
 
За висновками   судів,   в  даному  випадку  підставою  виникнення
цивільних прав і обов'язків між  сторонами  є  угода,  укладена  в
простій  письмовій формі.  Водночас,  суди визнали правову природу
зазначених  відносини  взаємними,  а  контрагентів  кредитором   і
боржником одночасно,  і застосували до цих відносин правила статті
171 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  що  зумовило
подальше визначення моменту виникнення у кредитора права на позов.
 
Колегія суддів вважає, що господарські суди припустилися помилки в
застосуванні   статті  76   Цивільного   кодексу  Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        ,   відповідно до якої перебіг строку позовної давності
починається з дня  виникнення  права  на  позов.  Право  на  позов
виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права.
 
Як встановлено  судами,  контрагенти   не   встановлювали   строку
перерахування  коштів  за  поставлений  товар,  а  тому  до  таких
відносин слід застосовувати правила статті 165 Цивільного  кодексу
Української  РСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  за  якими  якщо  строк виконання
зобов'язання не встановлений,  кредитор вправі вимагати виконання,
а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
 
Отже, не  врахування письмової вимоги кредитора від 19 серпня 2002
року до боржника сплатити суму  боргу  призвело  до  неправильного
застосування  господарськими  судами статей 71 76 і 165 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
За таких обставин,  касаційна  інстанція  вважає,  що  місцевий  і
апеляційний  господарські  суди  дали  неправильну юридичну оцінку
обставинам  справи  і  оскаржені  заявником  рішення  і  постанова
підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
 
Керуючись статтями  111-5,  111-7,  111-9  - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"
задовольнити.
 
Рішення від  18  березня 2003 року господарського суду Херсонської
області  та  постанову  від  17  грудня  2003  року   Запорізького
апеляційного господарського суду скасувати.
 
Позов задовольнити.
 
Стягнути з  H-ського слідчого ізолятора № X9 на користь товариства
з обмеженою  відповідальністю  "XXX"  16  696  (шістнадцять  тисяч
шістсот дев'яносто шість) грн. 80 коп.
 
Стягнути з  H-ського слідчого ізолятора № X9 на користь товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" 451 (чотириста п'ятдесят  одну)
грн. 95 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
 
Видати наказ.
 
Доручити видати наказ господарському суду Херсонської області.
 
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя             І. М. Васищак
Суддя             В. М. Палій