ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2004                                   Справа N 21/312-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ТОВ “Е”

скаргу

на постанову                 Харківського апеляційного

                             господарського суду від 03.12.2003

                             року.

у справі за позовом          ВАТ “Х”

до                           ТОВ “Е”

про   стягнення 46 471,91 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  травні 2003 року ВАТ “Х” звернулось до суду з позовом до  ТОВ

“Е”  про  стягнення  заборгованості, яка  виникла  у  результаті

неналежного  виконання  відповідачем  умов  договору  купівлі  –

продажу № 8/99 від 15.03.1999 року.

Заявою  від 03.09.2003 року позивач уточнив свої позовні  вимога

та просив стягнути з ТОВ “Е” 45 275,79 грн.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 14.10.2003

року,  залишеним  без змін постановою Харківського  апеляційного

господарського   суду  від  03.12.2003  року,   позовні   вимоги

задоволено.

У   касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  неправильне

застосування  судами норм матеріального та процесуального  права

та  просить  постановлені по справі судові рішення скасувати,  а

провадження по справі припинити.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги  судова  колегія  не вбачає підстав  для  її  задоволення

виходячи з наступного.

Із  наявних у справі матеріалів вбачається, що на виконання умов

договору від 15.03.1999 року № 8/99 та додаткової угоди до цього

договору  від  19.03.1999 року відповідачу  було  продано  майно

загальною  вартістю  96  966,70 грн., за  яке  він  повинен  був

розрахуватись відповідно до узгодженого графіку розрахунків.

Проте  свої зобов‘язання по оплаті обладнання відповідач виконав

не   у   повному  обсязі  і  станом  на  01.06.2003  року   його

заборгованість складає 45 275,79 грн.

Розмір   заборгованості   за  цим  договором   відповідачем   не

оспорюється,  а  тому  суд першої інстанції  і  апеляційний  суд

прийшли  до правильного висновку щодо обґрунтованості  заявлених

вимог і правомірно постановили про задоволення позову.

Щодо  посилань  відповідача на те, що між ВАТ  “Х”  та  ТОВ  “Е”

договірні  зобов‘язання припинено у порядку ст. 217  ЦК  України

( 435-15  ) (435-15)
          шляхом  взаємозаліку то  суд  першої  інстанції  і

апеляційний  суд  правильно визнали їх безпідставними,  оскільки

вимоги   про   взаємозалік  взаємних  грошових  зобов‘язань   до

порушення  провадження  у справі не заявлялись,  позивач,  якого

визнано  банкрутом, згоди на проведення взаємозаліку не давав  і

проведення   такого  взаємозаліку  порушувало  б   права   інших

кредиторів   та  визначений  Законом  України  “Про  відновлення

платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”

( 2343-12 ) (2343-12)
         порядок здійснення ліквідаційної процедури.

За  таких обставин, коли висновки суду ґрунтуються на матеріалах

справи,  яким  дана належна правова оцінка, Вищий  господарський

суд   України  керуючись  ст.ст.  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Харківського  апеляційного господарського  суду  від  03.12.2003

року – без змін.