640/24905/19 Про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 18.03.2021 Прийняття

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "КВАНТ" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Військова прокуратура Київського гарнізону, про визнання протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "КВАНТ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Файдюк В. В., судді: Земляна Г. В., Мєзєнцев Є. І.),

І. Суть спору

У грудні 2019 року Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "КВАНТ" (далі - позивач, ДП "НДІ "КВАНТ") звернулося до суду із позовною заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Військова прокуратура Київського гарнізону, у якій просив визнати протиправними та скасувати:

постанову заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андрющенко І. В. про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2019 року ВП № 60739671, винесену на вимогу Офісу великих платників податків державної податкової служби від 09 жовтня 2019 року № Ю-187-50 У та про стягнення виконавчого збору у розмірі 178 236,70 грн;

постанову заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андрющенко І. В. про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2019 року ВП № 60884026, винесену на вимогу Офісу великих платників податків державної податкової служби від 08 листопада 2019 року № Ю-187-50 У та про стягнення виконавчого збору у розмірі 814 594,9 грн.

В обґрунтування позову ДП "НДІ "КВАНТ" зазначило, що відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) позивач включений до відповідного переліку. Зазначений Закон втратив чинність, проте згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ (145-20) забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

27 листопада 2019 року до Печерського РВ ДВС у м. Києві надійшла заява Офісу великих платників податків ДПС в особі Харківського управління про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ДП "НДІ "Квант" заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 782 367,01 грн, а також вимога від 09 жовтня 2019 року № Ю-187-50 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску та копія корінця вимоги про сплату боргу від 09 жовтня 2019 року №Ю-187-50 з відомостями про вручення.

28 листопада 2019 року заступником начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Андрющенко І. В. відкрито виконавче провадження ВП № 60739671 за зазначеною заявою Офісу великих платників податків ДПС в особі Харківського управління.

13 грудня 2019 року винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження № 60404758, № 60739671 у зведене виконавче провадження № 60884332.

Також, з матеріалів виконавчого провадження № 60884026 вбачається, що 13 грудня 2019 року заступником начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Андрющенко І. В. відкрито виконавче провадження за заявою Офісу великих платників податків ДПС про стягнення з ДП "НДІ "Квант" на користь держави 8 145 949,89 грн.

Іншою постановою державного виконавця від 13 грудня 2019 року приєднано виконавче провадження № 60884026 до зведеного виконавчого провадження № 60884332.

Інших виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 60884026 не провадилося.

Вважаючи вказані постанови про відкриття виконавчого провадження протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року даний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Андрющенко І. В. про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2019 року ВП № 60739671 та від 08 листопада 2019 року № Ю-187-50 (зведене виконавче провадження № 60884332) з виконання вимог Офісу великих платників податків від 09 жовтня 2019 року № Ю-187-50 та від 08 листопада 2019 року № Ю-187-50 У про стягнення з ДП "НДІ "Квант" на користь держави грошових коштів.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що у період з 20 жовтня 2019 року по 20 жовтня 2022 року стосовно ДП "НДІ "Квант" заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року скасовано. В задоволенні адміністративного позову ДП "НДІ "Квант" до Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Військова прокуратура Київського гарнізону, про визнання протиправними та скасування постанов відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є підставою для вчинення чи не вчинення подальших виконавчих дій у рамках Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а тому державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв в рамках чинного законодавства України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що за оскаржуваними постановами державного виконавця з позивача підлягають стягненню саме грошові кошти, посилання апелянта на встановлену п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) " заборону є безпідставними та відхиляються судом.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою за п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ДП "НДІ "Квант" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї позиції скаржник наголошує на тому, що за нормами ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, а тому винесення постанови про відкриття провадження вже є виконавчою дією.

Позивач стверджує, що дії державного виконавця з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження після вступу в силу Закону України "про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) були протиправними.

Також, ДП "НДІ "Квант" наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18, від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18, від 01 лютого 2020 року у справі № 904/4673/18 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/21156/16.

Відповідач та третя особа не подали відзиви на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частина 2 ст. 74 згаданого Закону передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ установлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець починає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (145-20) (далі - Закон № 145-ІХ (145-20) ).

Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (145-20) заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу положень ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є підставою для вчинення чи не вчинення подальших виконавчих дій в рамках Закону № 1404-VІІІ (1404-19) .

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями суду апеляційної інстанції, оскільки з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ (1404-19) вбачається, що прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер (зокрема й постанови про відкриття виконавчого провадження), підпадає під поняття "виконавча дія". Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження включено до Переліку виконавчих дій та строків їх вчинення (додаток до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5).

Водночас, Верховний Суд вважає вірними висновки апеляційного суду про те, що за оскаржуваними постановами державного виконавця з позивача підлягають стягненню грошові кошти, а тому посилання ДП "НДІ "КВАНТ" на встановлену п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (145-20) заборону є безпідставними з урахуванням слідуючого.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Додатку 2 до Закону України від 07 липня 1999 року № 847-XIV "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) ДП "НДІ "КВАНТ" (252006, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код ЄДПОУ 14308138) включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані; Орган управління Мінпромполітики. Тобто, станом на 20 жовтня 2019 року до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) включено дані про ДП "НДІ "КВАНТ".

Поряд з цим, колегія судів звертає увагу, що системний аналіз змісту норми п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (145-20) разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ (145-20) , свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

При цьому, винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто, вказаною нормою Закону № 145-ІХ (145-20) з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону № 145-ІХ (145-20) .

Отже, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на те, що передбачена п. 3 розд. III Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (145-20) можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбачені п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону№ 145-ІХ (145-20) , слід застосовувати таким чином, що ця заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 20 листопада 2020 року у справі № 910/12809/19), і колегія суддів не вбачає підстав від неї відступати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував приписи п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ (145-20) та дійшов вірного висновку стосовно можливості стягнення грошових коштів з боржника, який включений до затвердженого Законом № 847-XIV (847-14) Переліку, у зв`язку з чим спірні постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними і відсутні підстави для їх скасування.

З урахуванням зазначеного вище, посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18 та від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 є безпідставними.

Також є помилковими є й посилання скаржника на висновки Верховного Суду, наведених у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 904/4673/18 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/21156/16, оскільки правовідносини у цих справах виникли з інших підстав, зокрема, предметом позову є звернення стягнення на заставне майно та зняття заборони відчуження майна.

З огляду на те, що неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме того, що постанова про відкриття виконавчого провадження є виконавчою дію, не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті розгляду справи, тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Статтею 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не допустив порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, вказане судове рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.