ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 206/4-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників :
від позивача
від відповідача
розглянувши у відкритому ВАТ "СКХ"
засіданні касаційну скаргу
на рішення від 28 січня 2003 року
господарського суду Київської
області
та постанову
від 28 травня 2003 року
Київського апеляційного
господарського суду
за позовом у справі ДАК "ХУ"
до ВАТ "СКХ"
про стягнення 1598019,79 грн.
в с т а н о в и в:
У травні 2001 року позивач звернувся до арбітражного суду
Київської області з позовом до відповідача про стягнення
1598019,79 грн., посилаючись на те, що останній не виконує умов
договору № 521 від 27.07.1998 року поставки пально-мастильних
матеріалів.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Київської області від 28 січня 2003
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 28 травня 2003 року, позов задоволено
частково.
Постановлено стягнути з ВАТ "СКХ" на користь ДАК "ХУ" 332075,88
грн. основного боргу.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "А", що є правонаступником
позивача, просить прийняті господарськими судами рішення залишити
без змін, оскільки вважає, що останні прийняті відповідно до вимог
закону.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних судових рішень матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає до
задоволення з таких підстав.
Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення по справі про часткове
задоволення позову, господарський суд, з яким погодилась
апеляційна інстанція, виходив з того, що укладений сторонами
договір № 521 від 27.07.1998 року є договором комісії з елементами
договору поставки, згідно якого одна сторона (комісіонер)
зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за
винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок
комітента.
Проте, господарські суди не звернули увагу на ті обставини, що
відповідно до вимог ч. 2 ст. 402 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання третьою
особою угоди, укладеною ним за рахунок комітента, крім випадків,
коли комісіонер приймає на себе поруку за виконання третьою особою
цієї угоди (делькредо).
Зазначені обставини господарські суди з достовірністю не з'ясували
та не перевірили, що визнати законним та обгрунтованим не можна.
На вказані обставини зверталась увага господарського суду в
постанові Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2002
року, вказівки, якої господарські суди в повній мірі не виконали.
За таких обставин, рішення господарського суду та постанова
апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального
і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене та, відповідно до вимог закону, вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від 28 січня 2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
28 травня 2003 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської
області в іншому складі суду.