ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 2/85-25а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківської І.П.
судді
суддів Савенко Г.В.
Яценко О.В.
розглянувши
касаційну Ковельської об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції
на постанову від 21.01.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/85-25а Господарського суду Волинської
області
за позовом Львівської залізниці
до Ковельської об’єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Завалишин В.І., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від
05.11.2003року у справі № 2/85-25а (суддя Черняк Л.О.), яке
залишено без змін постановою від 21.01.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду (колегія суддів О.П. Дубник,
О.М.Бобеляк, Г.В.Орищин) задоволено частково позов Львівської
державної залізниці до Ковельської ОДПІ про визнання частково
недійсним податкового рішення № 359/23-121-21746362/8264 від
20.11.2001 року. Визнано частково недійсним рішення Ковельської
ОДПІ від 20.11.2001р. № 359/23-121-21746362/8264 щодо
застосування штрафних санкцій в сумі 97752грн. за використанням
готівкових коштів за нецільовим призначенням. В решті позовних
вимог, про визнання недійсним рішення Ковельської ОДПІ від
20.11.2001р № 359/23-121-21746362/8264 в частині застосування
штрафу за неповідомлення про відкриття рахунку в установі банку
- відмовлено.
При винесенні рішення судом зроблено висновок про недоведеність
податковим органом факту витрачання позивачем одержаної з
власного поточного рахунку готівки не на визначені в чеку цілі.
При відмові в задоволенні позовних вимог місцевий та апеляційний
суди визнали правомірність застосування до позивача штрафних
санкцій в сумі 340 грн. з посиланням на п. 4.19 Інструкції про
порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА
України № 80 від 19.02.1998р., зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 16.03.1998р. за № 172/2612, зі змінами і
доповненнями, та п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
від 05.02.1998р. № 83/98,
зі змінами та доповненнями.
Ковельська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Волинської області
від 05.11.2003року у справі № 2/85-25а та постанову від
21.01.2004р. Львівського апеляційного господарського суду, і
направити справу на новий розгляд до місцевого суду. Зокрема,
відповідач стверджує, що спростовуючи факт отримання позивачем
готівки в банку та її використання не за цільовим призначенням,
тобто не на виплату відрядних витрат, а на виплату заробітної
плати, судом не було досліджено докази по справі в повному
обсязі та не дано належної оцінки обставинам справи.
Згідно з розпорядженням виконуючого обов’язки Голови судової
палати Вищого господарського суду України Овечкіна В.Є. від
12.05.2004р., у зв’язку з відрядженням судді ПершиковаЄ.В., для
перегляду в касаційному порядку справ призначених до розгляду на
13.05.2004р. колегією суддів у складі: головуючого – Першикова
Є.В., суддів – Савенко Г.В., Ходаківської І.П. , утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий – Ходаківська
2.П. , судді – Савенко Г.В., ЯценкоО.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, актом від 15.11.2001р. № 807
“Про результати перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства Ковельського пасажирського вагонного
депо за ІІ-е півріччя 1999р., 2000р. та І-е півріччя 2001 року
по питанню щодо правильності відображення сум податку на додану
вартість в податкових деклараціях за червень та вересень 2001р.
податковим органом зафіксовано, що підприємством одержані в
банку готівкові кошти в сумі 9752 грн. на відрядні витрати
використано на виплату заробітної плати (додаток 15), тобто не
за цільовим призначенням, чим порушено пункт 1 Порядку ведення
касових операцій у національній валюті в Україні ( z0040-05 ) (z0040-05)
,
затвердженого постановою правління Національного банку України
від 02.02.1995р. № 21 в редакції постанови правління
Національного банку України від 04.06.1999р. № 265
(зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за
№ 395/3588 (т. 1 а.с.41).
В додатку № 15 до цього акту перевірки (а.с.63 т. 1) значиться
перелік чеків, їх номер та дата, згідно яких позивач одержав
кошти в установі банку з зазначенням суми готівки, цілі
отримання, цілі фактичного використання із зазначенням суму
коштів.
Позивач повністю заперечує доводи ДПІ, стверджуючи, зокрема, що
податковий орган при проведенні перевірки не перевіряв
“відомості на виплату заробітної плати”, а “відомості
нарахування зарплати”, про що зазначено в п. 1.9 акту. При цьому
зазначає, що готівку в сумі 1033 грн. по чеку ПІБ-2к № 502130
від 01.02.2001р. позивач на протязі 02.-16.02.2001р. використав
на відрядження; кошти згідно чеку № 900372 від 24.07.2000р. були
спрямовані на компенсацію грошей, виданих попередньо на
відрядження 15 та 16.06.2000р. і т.д.
Як встановлено судом, при перевірці позивача (перевірка
проводилась суцільним порядком) серед зазначених в п. 1.9 акту
перевірки (а.с. 17,18 т. 1) документів зазначено, що об’єктом
перевіряючих були “відомості нарахування заробітної плати”.
Твердження ДПІ про те, що ним перевірялись “відомості на виплату
заробітної плати” не відображено в акті, тобто перевіряючі
документально не підтвердили факту вчинення позивачем
правопорушення.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постановў господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи із фактичних обставин справи встановлених судом,
зокрема, враховуючи, те що ДПІ в акті перевірки та в суді першої
і апеляційної інстанцій, документально не підтверджено факту
вчинення позивачем правопорушення, колегія суддів вважає
постанову від 21.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду правомірною, а касаційну скаргу такою, що не
підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ковельської об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 21.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 2/85-25а Господарського суду
Волинської області залишити без змін.