ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 2/81-25а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківської І.П.
судді
суддів Савенко Г.В.
Яценко О.В.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Луцьку
скаргу
на постанову від 21.01.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/81-25а Господарського суду Волинської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства “Волинський
шовковий комбінат”
до Державної податкової інспекції у м. Луцьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Сулим В.М., за довіреністю
Ліщинська О.Л., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.10.2003
року у справі № 2/81-25а (суддя Черняк Л.О.), яке залишено без
змін постановою від 21.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів О.М.Бобеляк, О.П. Дудник,
Г.В.Орищин) задоволено позов ЗАТ “Волинський шовковий комбінат”
до ДПІ у м. Луцьку про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 14.08.2003 року за № 0001182600/0.
Державна податкова інспекція у м. Луцьку звернулася до Вищого
господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 21.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 2/81-25а Господарського суду
Волинської області і прийняти нове рішення, яким відмовити
Закритому акціонерному товариству “Волинський шовковий комбінат”
у задоволенні позову.
Клопотання Державної податкової інспекції у м. Луцьку про
відкладення розгляду справи не було взято до уваги, оскільки
надійшло 14.05.2004р., тобто після розгляду справи по суті та
прийняття постанови касаційною інстанцією.
Згідно з розпорядженням виконуючого обов’язки Голови судової
палати Вищого господарського суду України Овечкіна В.Є. від
12.05.2004р., у зв’язку з відрядженням судді Першикова Є.В., для
перегляду в касаційному порядку справ призначених до розгляду на
13.05.2004р. колегією суддів у складі: головуючого – Першикова
Є.В., суддів – Савенко Г.В., Ходаківської І.П. , утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий – Ходаківська
І.П. , судді – Савенко Г.В., ЯценкоО.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки
(акт № 52/26-5212/31965022 від 12.08.2003 року) про результати
позапланової документальної тематичної перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість за лютий 2003 року та податку на прибуток за І
кв. 2003 року ЗАТ “Волинський шовковий комбінат” при здійсненні
фінансово-господарських операцій з нерезидентом “Ахіаl Lіmіted”,
який зареєстрований в офшорній зоні ДПІ у м. Луцьку встановлено,
що в порушення підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 юку
№ 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, позивач
включив до податкового кредиту суми по податку на додану
вартўсть з товарів, придбаних у нерезидента, який зареєстрований
в офшорній зоні, в результаті чого занижено зобов'язання по
податку на додану вартість за вказаний період в сумі 19391 грн.
00 коп.
На підставі згаданого акту ДПІ у м. Луцьку прийняла податкове
повідомлення-рішення від 14.08.2003 року за № 0001182600/0
(а.с.12), яким визначено суму податкового зобов'язання ЗАТ
“Волинський шовковий комбінат” в сумі 29086 грн. 87 коп. , в
тому числі 19391 грн. 25 коп. основного платежу та 9695 грн. 62
грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судом, між ЗАТ “Волинський шовковий комбінат” та
фірмою “Ахіаl Lіmіted” укладено контракт № АХ/012-03 від
30.01.2003 року на предмет поставки товариству бавовни
(а.с.20-25).
Згідно п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі ввезення (імпортування)
товарів документів, що посвідчує право на отримання податкового
кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація,
яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Як встановлено судом, вантажно-митна декларація № 5004/3/002886
від 07.02.2003 року (а.с.19) підтверджує факт здійснення
господарської операції ввезення на митну територію України для
позивача волокна на суму 121196,09 доларів США, що еквівалентно
646375 грн. 10 коп., загальна сума мита та митних платежів від
поставки даного товару становить 130674 грн. 44 коп. в тому
числі податок на додану вартість - 129275 грн. 02 коп. ,
підтвердженням сплати яких є банківська виписка від 07.02.2003
року (а.с.14).
Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі укладення договорів, які
передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на
користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні
розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські
рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в
грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших
резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату
вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх
валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості
цих товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарськўй діяльності (п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств).
Оскільки п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає формування податкового
кредиту саме з сум сплачених податків, по придбанню товарів, при
цьому, такі товари, придбавалися таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності,
колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної
інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до податкового
кредиту всю суму ПДВ, сплаченого при вивезенні товарів отриманих
від фірми “Vlus Yeser Treding Ltd”.
Нормами Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено віднесення сум ПДВ до податкового
кредиту у процентному відношенні до складу валових витрат за
придбаний товар, що придбавалися таким платником податку для їх
подальшого використання у господарській діяльності, тому
зменшення податкового кредиту позивача на 15% сплачених сум
податку на додану вартість та донарахування йому податкового
зобов’язання не відповідає вимогам вказаного Закону.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Луцьку
залишити без задоволення.
Постанову від 21.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 2/81-25а Господарського суду
Волинської області залишити без змін.