ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.05.2004                               Справа N 2-9/2582-2003

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

             за  участю  повноважних  представників:

від  позивача

від  відповідача

розглянувши  у             АП "К" в особі

відкритому засіданні       Євпаторійської   філії

касаційну  скаргу

на постанову               від 4  грудня  2003  року

                           Севастопольського

                           апеляційного  господарського  суду

у справі   за    позовом   АП "К"

                           в особі  Євпаторійської  філії

до                         Об'єднання   співвласників багатоквар-

                           тирного  будинку   "Ф"

про                        стягнення  38867  грн. 86 коп. ,

                       В С Т А Н О В И В :

В вересні  2002  року  позивач  звернувся  до  господарського суду

Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про  стягнення

38867,86  грн.  заборгованості  по розрахункам за теплову енергію,

посилаючись на те, що останній не виконує умови договору № 639 від

01.04.2000 року.

Заявою від  21  лютого 2003 року позивач збільшив позовні вимоги і

просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 82588,99 грн.

Рішенням господарського суду Автономної  Республіки  Крим  від  13

травня 2003 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від

4  грудня  2003  року  рішення  господарського  суду  змінено   та

постановлено  стягнути  з відповідача на користь позивача 16043,08

грн.

У  касаційній  скарзі   позивач просить  постанову   апеляційної

інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального

права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її  задоволенні

відмовити,  оскільки  вважає постанову апеляційного господарського

суду законною і обґрунтованою

Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в  ній

фактичних   обставин,  проаналізувавши  правильність  застосування

апеляційним  господарським  судом   при   прийнятті   оскаржуваної

постанови  норм  матеріального  права,  суд  вважає,  що касаційна

скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану  постанову,  апеляційний  господарський  суд

виходив з того,  що до укладення договору між АП "К" і ОСБД "Ф" за

будинками №  39-а,  39-б,  43  по  вул.  9  травня  м.  Євпаторія,

рахувалась  заборгованість  по оплаті за теплову енергію в розмірі

66545,91 грн.

А, оскільки,  з тексту договору не вбачається, що ОСБД "Ф" бере на

себе  зобов'язання  по погашенню заборгованості,  що утворилася до

укладання  договору,  то  сума  заборгованості  ОСБД   "Ф"   перед

позивачем  повинна  бути  зменшена  на  66545,91 грн.  і становить

16043,88 грн.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись  не

можна,  оскільки вони зроблені без повного і всебічного з'ясування

обставин справи, що спричинило порушення норм як матеріального так

і  процесуального  права  та  постанова  апеляційної  інстанції не

відповідає  вимогам  п.  7,  8  ч.  1   ст.   105   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Розглядаючи даний спір,  апеляційна інстанція не звернула увагу на

ту  обставину,   що   позивачем   при   зверненні   до   місцевого

господарського  суду  заявлено  позов  про стягнення 38867,86 грн.

заборгованості по  розрахункам  за  теплову  енергію  згідно  умов

договору  №  639 від 01.04.2000 року.  Пізніше позовні вимоги було

збільшено до 82588,99 грн.

Проте, апеляційний господарський суд наявність у відповідача боргу

за  вказаним  договором  в  сумі 38867,86 грн.  з достовірністю не

з'ясував і не  перевірив,  оцінки  доказам,  наданим  позивачем  в

обґрунтування вказаної суми боргу, не дав.

Відсутні в  постанові  апеляційної  інстанції  і доводи,  за якими

остання не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Перевіряючи законність  і  обґрунтованість   рішення,   прийнятого

місцевим господарським судом, суд вважає, що останнє не відповідає

вимогам п.  3 ч.  1 ст.  84 Господарського процесуального  кодексу

України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  оскільки в ньому не зазначено докази,  на

підставі яких прийнято рішення, не приведено розрахунки суми боргу

та  відсутні доводи про відхилення заперечень відповідача відносно

заявлених позовних вимог.

Крім того,  господарський суд,  розглядаючи даний спір,  також  не

звернув увагу на ті обставини,  що позов заявлено позивачем згідно

умов договору № 639 від 01.04.2000 року в сумі  38867,86  грн.,  а

збільшення  позовних вимог до 82588,99 грн.  відбулося поза межами

дії вказаного договору.  Зазначеним обставинам в рішенні оцінка не

дана.

При  таких  обставинах  суд вважає,  що  постанова   апеляційної

інстанції   та  рішення   місцевого   господарського  суду,   як

прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не

можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене,  більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи, суть

позовних вимог і заперечень,  їх обґрунтованість, зібраним доказам

дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

1. Постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського суду

від 4 грудня 2003 року та рішення господарського  суду  Автономної

Республіки  Крим  від  13  травня  2003  року скасувати,  частково

задовольнивши касаційну скаргу.

2. Справу  передати  на  новий  розгляд  до  господарського   суду

Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.