ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 2-5/9182-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у ТзОВ "ТБ"
відкритому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 20 листопада 2003 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом ТзОВ "ТБ"
до Приватного підприємця К-ої О.М.
про витребування майна та стягнення
14532,76 грн.
В С Т А Н О В И В :
У травні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про
витребування з незаконного володіння у відповідача майна та
стягнення заборгованості з орендної плати, пені та збитків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23
вересня 2003 року в позові про витребування майна та стягнення
14532, 76 грн. позивачеві відмовлено. Визнаний недійсним п. 4.1
договору суборенди № 5 від 01.01.2002 року, укладений між
сторонами у справі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
20 листопада 2003 року вказане рішення господарського суду
залишене без змін.
В касаційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як
прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування судом при прийнятті
оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Приймаючи вказану постанову, якою рішення місцевого суду залишене
без змін, апеляційна інстанція виходила з того, що згідно умов
укладеного 1 січня 2001 року між сторонами у справі договору
оренди № 5, в користування відповідача було передане приміщення
складу площею 500 м2, розташоване за адресою: м.Євпаторія, яке
входить до складу орендованого ОП "ПТБ" цілісного майнового
комплексу.
Пунктом 4.1 вказаного договору оренди від 01.01.2002 року сторони
встановили розмір оплати за орендоване складське приміщення в сумі
2040 грн. в місяць. Враховуючи, що відповідач розрахунки по
орендній платі проводив не в повному розмірі, сума заборгованості
по договору оренди від 01.01.2002 року склала 6032, 76 грн.
Згідно ст. 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання виникають з
договору або інших підстав, зазначених у статті 4 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
З урахуванням повного з'ясування судом апеляційної інстанції
обставин справи, визнані необгрунтованими посилання позивача на
включення в суму боргу заборгованості в сумі 3822, 76 грн., яка
виникла до укладення між сторонами у справі договору оренди від
01.01.2002 року.
Також, правильно апеляційним господарським судом встановлено, що
договір оренди № 5 від 01.01.2002 року є договором суборенди
комунального майна, оскільки об'єкт оренди по даному договору є
частиною майнового комплексу, який отриманий в строкове платне
користування позивача на підставі договору оренди майна
комунальноє власності від 15 травня 1997 року, укладеного між
Управлінням економіки Євпаторійської міської ради і організацією
орендарів "ПТБ". Тому, взаємовідносини сторін по договору оренди
від 01.01.2002 року № 5 регулюються Законом України "Про оренду
державного і комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Відповідно до ст. 22 названого Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, плата за
суборенду комунального майна не повинна бути вище орендної плати
орендатора такого майна.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом,
згідно додаткової угоди від 15.01.2001 року до договору оренди від
15.05.1997 року, якою вказаний договір було викладено в новій
редакції, сторони в п. 3.1 узгодили, що розмір орендної плати
встановлюється в сумі 2791, 47 грн. за ставкою 10% в рік від
залишкової вартості орендованого майна станом на 1 січня 2001
року.
Згідно п. 4.1 договору суборенди від 01.01.2002 року розмір суми
плати, що проводиться суборендатором включає в себе орендну плату
за метр квадратний і відшкодування витрат, але, як правильно
встановив суд, позивач розрахунок суми оплати по договору
суборенди від 01.01.2002 року не надав, докази узгодження з
відповідачем суми плати за суборенду комунального майна і суми
плати в відшкодування витрат відсутні.
За наявними у справі доказами, суд апеляційної інстанції дійшов
вірного висновку, що сума заборгованості, яка стягується, є саме
платою за суборенду комунального майна і умова п. 4.1 договору
суборенди від 01.01.2002 року протирічить вимогам ст. 22 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна", що тягне за
собою недійсність такої угоди, відповідно до ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Факт узгодження договору суборенди від 01.01.2002 року з
орендодавцем комунального майна - Управлінням економіки
Євпаторійської міської ради не впливає на усунення недійсної
частини угоди вимогам закону.
Оскільки, недійсні угоди або їх частини не тягнуть за собою для
сторін взаємних прав та обов'язків, то позовні вимоги про
стягнення неустойки та збитків не підлягають задоволенню, як такі,
що витікають із недійсного зобов'язання.
Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, правильно відмовив в позові
ТзОВ "ТБ", визнавши недійсним п. 4.1 договору суборенди № 5 від
01.01.2002 року, враховуючи, що строк дії спірного договору
закінчився і вимоги про виселення є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова суду відповідає
вимогам закону та обставинам справи, тому її необхідно залишити
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20 листопада 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ
"ТБ" - без задоволення.