ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 17-2-38-18/01-7829
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників :
від позивача
від відповідачів
треті особи
розглянувши у ДП НАЕК "Е" в особі відокремленого
відкритому судовому підрозділу Запорізька АЕС
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 25 грудня 2003 року Одеського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом ДП НАЕК "Е" в особі відокремленого
підрозділу Запорізька АЕС
до Науково-виробничої господарської
асоціації "ЕЛ", ДП "М"
про стягнення 6857557, 20 грн.
та за зустрічним позовом Науково-виробничої господарської
асоціації "ЕЛ"
до ДП НАЕК "Е" в особі відокремленого
підрозділу Запорізька АЕС
третя особа Національний диспетчерський центр
електроенергетики України, ДП
про "ЕР" визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2001 року позивач звернувся до суду з позовом до
Науково-виробничої господарської асоціації "ЕЛ" про стягнення
6857557, 20 грн., в тому числі 6349590 грн. вартості непоставленої
продукції по укладеному між ними договору поставки № 433/1/2000У
від 04.08.2000 року з додатком № 1 (специфікація), протоколом
розбіжностей і протоколу врегулювання цих розбіжностей, а також
507967, 20 грн. штрафу, що становить 8% від суми поставки, згідно
п. 7.2 цього договору. Позивачем за зустрічним позовом заявлена
вимога про визнання договору уступки права вимоги № 3-13/К від
18.02.1998 року та договору поставки продукції № 433/1/200У від
04.08.2000 року недійсними. Уточненими зустрічними позовними
вимогами НВГА "ЕЛ" просила визнати недійсним тільки договір
уступки права вимоги № 3-13/К від 18.02.1998 року, посилаючись на
порушення ст. 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки не були передані
документи, які гарантують право вимоги, а також в порушення
закону, спірний договір уступки права вимоги передбачає подвійну
уступку вимоги.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2003
року в основному позові відмовлено, зустрічний позов задоволений
частково: визнано недійсним договір № 3-13/К від 18.02.1998 року в
частині положень, передбачених п. п. 1.2, 2.3.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25
грудня 2003 року рішення господарського суду змінено в частині
часткового задоволення зустрічного позову про визнання недійсними
п. п. 1.2, 2.3 договору уступки вимоги № 3-13/К від 18.02.1998
року. Зустрічний позов задоволений частково. Визнаний недійсним п.
2.3 вказаного договору. В решті - залишене без змін.
В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 4 серпня 2000
pnjs було укладено договір поставки № 433/1/2000У, згідно якого
предметом договору є поставка сапфірів 22 М (п. 1.1 договору).
Умовами вказаного договору передбачено, що продукція, яку
поставляє Постачальник - відповідач, відповідно до п. 1.1
договору, сплачується Покупцем - позивачем по договірним цінам в
гривнах, які погоджуються сторонами в додатку - специфікації.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що сторони в укладеному договорі поставки
продукції передбачили, що оплата поставленої продукції буде
проводитись в грошовій формі, а п. 3.3 даного договору, який
сторони виклали в новій редакції в протоколі розбіжностей і в
протоколі узгодження розбіжностей, передбачає не оплату
поставленої продукції, а порядок її поставки.
Розглядаючи даний спір і приймаючи постанову, суд апеляційної
інстанції з достовірністю з'ясував, що предметом договору комісії
№ 1484/8/984 від 24.02.1998 року між позивачем Комітентом і
відповідачем Комісіонером, на який є посилання в протоколі
розбіжностей і в протоколі узгодження розбіжностей до договору
поставки, в яких п. 3.3 останнього викладений в новій редакції, є
укладення відповідачем договорів від свого імені за рахунок
позивача, а розрахунки між ними проводяться в безгрошовій формі.
Договір уступки права вимоги № 3-13/К від 18.02.1998 року і акт
списання кредиторської заборгованості до цього договору не
свідчать про перерахування грошових коштів в сумі 6 349540 грн.
позивачем відповідачу, що передбачено п. п. 3.1, 3.2 укладеного
договору поставки.
Апеляційним господарським судом правильно встановлено, що наявними
в матеріалах справи документами не підтверджений факт отримання
відповідачем грошових або товарних коштів від боржника ДП "МЕ". У
разі не виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки
№ 433/1/2000У від 04.08.2000 року, позивач не позбавлений права
вимагати від відповідача виконання умов цього договору.
Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції,
посилання скаржника в позові на договір уступки вимоги № 3-13К від
18.02.1998 року і акт списання кредиторської заборгованості до
цього договору, як на підставу своїх вимог, є безпідставними,
такими, що не відповідають обставинам справи, тому правильно
місцевим судом ДП НАЕК "Е" в особі відокремленого підрозділу
Запорізька АЕС відмовлено в задоволенні основного позову.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно прийшов до
висновку, що факт не передачі первісним кредитором новому
кредиторові документів, що свідчать про право вимоги, відповідно
до ст. 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не може бути підставою для
визнання судом першої інстанції недійсним права вимоги,
передбаченого п. 1.2 спірного договору і змінив рішення суду в
частині зустрічного позову, визнавши недійсним тільки п. 2.3
даного договору.
Тому, висновки суду апеляційної інстанції про необгрунтованість
вимог по основному позову слід визнати законними і обгрунтованими.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції відповідає вимогам закону і її необхідно залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111- 9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня
2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ДП НАЕК "Е" в
особі відокремленого підрозділу Запорізька АЕС - без задоволення.