ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 12/453
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ського міського споживчого товариства
на рішення господарського суду Донецької області від
02 грудня 2003 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 04 лютого 2004 р.
у справі № 12/453
за позовом H-ського міського споживчого товариства
до суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б.
про про стягнення 32009 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в
господарський суд, посилаючись на те, що між H-ським МСТ і
суб'єктом підприємницької діяльності Б.Б.Б. було укладено договір
оренди приміщення колишньої контори H-ського сільпо № X1 терміном
з 01.01.2002 р. по 30.04.2002 р., проте відповідач після
закінчення строку дії договору фактично користувався приміщенням
до 08.08.2003 р., при цьому орендну плату з 01.09.2002 р. по
08.08.2003 р. не сплачував, а тому просив стягнути заборгованість
з орендної плати у розмірі 5612,9 грн., заборгованість з оплати
електроенергії у розмірі 54,05 грн., 275,4 грн. пені, 3% річних з
простроченої суми у розмірі 81,4 грн., збитки внаслідок інфляції у
розмірі 148 грн., а всього - 6171 грн.
Крім того, у зв'язку з поверненням приміщення у гіршому стані, ніж
воно передавалось в оренду, просив зобов'язати відповідача
виконати роботи на суму 5838,06 грн. для приведення приміщення
колишньої контори H-ського сільпо по вул.Ч-ській, 88 в м. Н-ську в
належний стан, а також спричинену неправомірними діями моральну
шкоду у розмірі 20000 грн.
В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги та просив стягнути
5612,9 грн., 275, 4 грн., 81,11 грн., 148 грн. як не одержаний
доход.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2003 р.
(суддя Склярук О.І.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 04.02.2004 р. (головуючий -
М'ясищев А.М., судді Дзюба О.М., Шевкова Т.А.), в задоволенні
позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить рішення господарського суду
Донецької області скасувати та постановити нове рішення, яким
позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати зроблені кредитором, втрата або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення не одержаного
прибутку у вигляді не отриманої орендної плати у розмірі 5612,9
грн., пені у розмірі 275,4 грн. 3% річних у розмірі
81,11 грн., 148 грн. збитків внаслідок інфляції, суд першої
інстанції правильно виходив з того, що позивачем відповідно до
ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано доказів, які б безперечно
стверджували б отримання ним вказаних грошових сум, якби
зобов'язання було належним чином виконане відповідачем.
Згідно з ст. 271 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі допущення наймачем
погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві
збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його
вини.
Під збитками маються на увазі витрати наймодавця на відновлення
майна і прибутки, які він міг би отримати від використання майна
за час його відновлення.
Оскільки вказана норма закону не передбачає можливості
зобов'язання наймача у разі погіршення майна здійснити певні дії
на конкретну суму, позивач не надав доказів щодо понесення витрат
на відновлення об'єкту оренди, то суд обгрунтовано відмовив у
задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести
ремонт орендованого приміщення на суму 5838,06 грн.
Відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
можливе лише у деліктних правовідносинах.
Дія зазначеної норми закону не поширюється на зобов'язання. що
виникають з договорів, а тому суд обгрунтовано відмовив у
стягненні моральної шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції правильно погодився суд
апеляційної інстанції.
Враховуючи, що постановлені у справі судові рішення грунтуються на
встановлених обставинах, що мають значення для справи, та нормах
матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не
вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу H-ського міського споживчого товариства залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області
від 02 грудня 2003 р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04 лютого 2004 р. у справі за № 12/453 -
без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В.Стратієнко