ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 12/166
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому Полтавського відділення Українського
засіданні касаційну державного фонду підтримки селянських
скаргу (фермерських) господарств
на рішення від 28 липня 2003 року господарського
суду Полтавської області
та постанову від 3 лютого 2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 12/166
за позовом Сільськогосподарського (фермерського)
господарства "C"
до Полтавського відділення Українського
державного фонду підтримки селянських
(фермерських) господарств
про визнання недійсним договору,
в с т а н о в и в:
В червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовом до відповідача про визнання
недійсним договору, оскільки зазначена угода не відповідає вимогам
Закону.
Заявою від 2 липня 2003 року позивач доповнив позовні вимоги та
просив стягнути з відповідача на його користь заподіяну
матеріальну шкоду в розмірі 24200 грн. та 12478 грн. моральної
шкоди.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 липня
2003 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 3 лютого 2004 року, позовні вимоги
задоволені частково.
Постановлено визнати недійсним договір № 70 про надання фінансової
допомоги на умовах повернення фермерському господарству "C" від
9.04.1998 року, укладеного між Полтавським обласним відділенням
Українського державного Фонду підтримки селянських (фермерських)
господарств м.Полтава та фермерським господарством "C".
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення
скасувати, як незаконні.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в задоволенні
касаційної скарги відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає до
задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону.
Тому, в разі визнання угоди недійсною за ст. 48 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, суд повинен у рішенні посилатися на
нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання договору
недійсним заявлено позивачем з підстав невідповідності угоди
вимогам закону.
Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення по справі про визнання
зазначеного договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, господарський суд не вказав нормативний акт, вимогам
якого угода не відповідає.
Крім того, мотивувальна частина рішення по справі має два
взаємовиключні висновки господарського суду, відповідно до яких
суд визнав, що спірний договір є недійсним, так як укладений про
людське око, без наміру створити юридичні наслідки і приховує іншу
угоду (тобто мнима угода ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) та визнання
недійсним договору, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
За таких обставин рішення господарського суду визнати законним і
обгрунтованим не можна.
Перевіряючи законність прийнятого господарським судом рішення,
апеляційна інстанція на зазначені порушення уваги не звернула.
Тому, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський
суд прийшов до хибного висновку, що договір № 70 від 09.04.1998
року, згідно зі ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним,
так як укладений про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки і приховує іншу угоду.
При цьому, апеляційна інстанція, також, не звернула увагу на ті
обставини, що позов з зазначених підстав не заявлявся, а
відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду
(удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду,
яку сторони дійсно мали на увазі.
За таких обставин, коли господарськими судами, при прийнятті
оскаржуваних судових рішень, допущено порушення норм матеріального
і процесуального права, зазначені судові рішення не можуть
залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи, суть
позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам
дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від 28 липня 2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 3 лютого 2004 року скасувати, частково задовольнивши касаційну
скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області в іншому складі суду.