ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 1/363-03-8844
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.,
суддів Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірнього підприємства H-ське монтажне управління ВАТ "XXX"
на рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2003
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.02.2004 року
у справі № 1/363-03-8844
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
Українсько-молдавське спільне підприємство "YYY"
до дочірнього підприємства H-ське монтажне управління ВАТ "XXX"
про стягнення 45 649,40 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 18 грудня 2003
року (суддя Л.Гарник), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 18 лютого 2004 року (судді
В.Шевченко, М.Мирошниченко, В.Бєляновський) позов задоволено,
стягнуто з відповідача 43 267 грн. заборгованості та 2 382,40 грн.
пені у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті вартості
виконаних робіт за договором субпідряду від 29.04.2003 року № 4.
В касаційній скарзі дочірнє підприємство H-ське монтажне
управління ВАТ "XXX", не погоджуючись з прийнятими по справі
судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 161,
162 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір
субпідряду від 29 квітня 2003 року за № 4, за умовами якого
позивач зобов'язався виконати роботи по заміні парогенераторів №1,
3 енергоблоку № 2 "SSS", а відповідач зобов'язався оплатити
вартість виконаних робіт.
За змістом статті 332 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
істотними у договорі підряду є умови, що стосуються
його предмета, ціни та строку виконання робіт. Так, перелік роботи
та ціна, зазначені в пунктах 1.1. та 3.1. договору є по своїй суті
кошторисом, складеним відповідно до статті 334 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору. За змістом статей 212 та 216 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов'язання,
яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується
актами № 1 та № 2 прийому-передачі виконаних робіт, згідно з якими
позивач у травні - червні 2003 року виконав роботи загальною
вартістю 74 000 грн., а у червні 2003 року на суму 93 267 грн.,
всього - 167 267 грн.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач свої зобов'язання за договором від 29 квітня
2003 року за № 4 виконав частково в сумі 124 000 грн., і на момент
звернення до суду з позовом за виконану роботу на суму 43 267 грн.
з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини першої статті 213 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання,
відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Зазначена стаття конкретизується приписом пункту 6.2 договору,
відповідно до якого за несвоєчасне виконання зобов'язання
підрядчик сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ
від суми несплати за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку
про необхідність стягнення з відповідача 2 382,40 грн. пені за
неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, місцевий господарський суд правомірно не прийняв до
уваги посилання відповідача на оплату праці персоналу позивача за
виконану роботу, оскільки це не є предметом даного спору.
Отже, посилання відповідача на неправильне застосування
господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним
господарським судом норм матеріального права при прийнятті судових
актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 18 грудня 2003
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18 лютого 2004 року у справі № 1/363-03-8844 залишити без змін, а
касаційну скаргу дочірнього підприємства H-ське монтажне
управління ВАТ "XXX" - без задоволення.
Головуючий, суддя О.Ф.Шульга
Суддя В.І.Дерепа
Суддя Л. В. Стратієнко