Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 8/453-о
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній.
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу місті Херсоні
у справі
№ 8/453-о
на рішення від 20.11.2003р.
господарського суду Херсонської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Акумуляторний завод "С"
до Державної податкової інспекції у
місті Херсоні
про визнання частково недійсним
рішення ДПІ від 25.02.2002р.
№ 471/24962494/23-1
Закрите акціонерне товариство "Акумуляторний завод "С" звернулося
до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання
недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Херсоні
від 25.02.2002р. № 471/24962494/23-1 в частині донарахування
податку на прибуток в розмірі 15720 грн. та застосування штрафних
санкцій з податку на прибуток у сумі 11325 грн, донарахування
податку на додану вартість в розмірі 16591,19грн. та застосування
штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі
6546,22грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим що, витрати товариства по
споживанню реактивної енергії пов'язані з господарською діяльністю
і мають бути включені до складу валових витрат на підставі
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
;
плата за перетоки реактивної енергії є невід'ємним процесом
споживання електроенергії, не є санкцією за незастосування
компенсуючих реакторів, так як такий вид відповідальності не
передбачений нормативними актами;
брак, який виникає при виробництві акумуляторних батарей, є
неминучим, писання непридатних до подальшого використання
комплектуючих до акумуляторних батарей правомірно віднесено до
виробничих витрат, і відповідно до складу валових витрат згідно з
підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
;
Державною податковою інспекцією здійснено неправильний розрахунок
штрафних санкцій, оскільки загальна сума штрафу не повинна
перевищувати 25 % від загальної суми донарахувань, як це
передбачено підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України
Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
20.11.2003р. позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення
Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 471/24962494/23-1
від 25.02.02 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі
15720 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 11325 грн., ПДВ
у розмірі 16591,19 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі
6546,22 грн.
Рішення суду вмотивовано наступним:
компенсація втрат від перетоків реактивної електроенергії, що
виникають унаслідок споживання реактивної потужності, є оплатою за
єдиний технологічний процес постачання і споживання електроенергії
(як активної, так і реактивної) і безпосередньо пов'язана з
процесом виробництва і веденням господарської діяльності платника
податків;
позивачем обґрунтовано відносилась вартість технічно неминучого
браку у межах визначених ДОСТами на валові витрати, і як наслідок,
товариство обґрунтовано скористалося правом на податковий кредит з
податку на додану вартість.
Державна податкова інспекція у місті Херсоні вважає, що рішення
господарського суду Херсонської області прийняте з порушенням норм
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення у справі 3 відмовити позивачеві у задоволенні
його позовних вимог. При цьому Державна податкова інспекція
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом при прийнятті спірного
рішення порушено підпункт 5.2.1 пункту 5.2статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, підпункт
7.4.4 пункту 7.4 статі 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, посилаючись на те, що суд неправомірно
застосував діюче законодавство щодо віднесення 84600грн. до складу
валових витрат. Також скаржник посилається на те, що суд не
застосував норму передбачену статтею 248 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
щодо обов'язку покупця вимагати поставку продукції,
яка відповідає стандартам, технічним умовам або зразкам,
повернення неякісної продукції чи коштів сплачених за цю
продукцію. В касаційній скарзі Державна податкова інспекція
зазначає, що товариство не здійснювало зменшення балансової
вартості запасів на початок звітного періоду на суму
товарноматеріальних цінностей, використаних на невиробничі цілі,
що складає 84600 грн. Оскільки ці комплектуючі було списано в
наслідок втрат при вантажно-розвантажувальних роботах, це призвело
до завищення валових витрат у відповідних звітних періодах та
заниженню об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх в судовому
засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Херсонської
області у даній справі, Вищий господарський суд прийшов до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом Херсонської області
з'ясовано що за результатами перевірки дотримання вимог
податкового законодавства Закритого акціонерного товариства
"Акумуляторний завод "С" за період з 01.10.1998р. по 01.10.2001р.
проведеної Державною податковою інспекцією у місті Херсоні
складено акт перевірки № 50/23-1 від 15.02.2002р. В акті перевірки
Державна податкова інспекція зазначила наступне:
Закритим акціонерним товариством "Акумуляторний завод "С" сплачено
ВАТ "ЕК "ХЕ" за реактивну електроенергію 7788 грн. 42 коп., ці
витрати включені до складу валових витрат; сума плати за реактивну
електроенергію не відноситься до валових витрат у зв'язку з тим,
що це є компенсацією за втрати енергопостачальною компанією
активної електроенергії в магістральних та розподільчих мережах
енергосистеми, зумовлених перетоками реактивної потужності в
мережі та із мереж споживачів. В акті зазначено, також, що
відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
сума плати за
реактивну електроенергію не може включатись до валових витрат, так
як є фактично платою за активну електроенергію, яку втратив
постачальник, не використовується у власній господарській
діяльності позивач
Також відповідно до висновків, викладених в акті перевірки,
підприємство у порушення пункту 4.2 статті 4, підпунктів 7.4.4,
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану
вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 № 168/97-ВР не включило в
податкові зобов'язання суми ПДВ по списанню комплектуючих деталей,
що не придатні для виробництва акумуляторів, вартість яких не
включається до складу валових витрат виробництва, а
відшкодовується за рахунок відповідних джерел. З цієї причини
заниження товариством податку на додану вартість склало 16591 грн.
19 коп.
За результатами висновків акта рішенням Державної податкової
інспекції у місті Херсоні від 25.02.2002р. № 471/24962494/23-1 до
позивача були донараховані податки та застосовані штрафні санкції
серед яких донарахування податку на прибуток в розмірі 15720 грн.
та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі
11325 грн, донарахування податку на додану вартість в розмірі
16591,19грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану
вартість у розмірі 6546,22грн. В цій частині Закрите акціонерне
товариство "Акумуляторний завод "С" оскаржило рішення Державної
податкової інспекції у місті Херсоні.
Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику"( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
встановлено, що товарною продукцією, яка виробляється на об'єктах
електроенергетики є енергія - електрична чи теплова енергія. Разом
з тим, Правилами користування електричною енергією, затвердженими
постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України № 28 від 31.07.1996р. розрізняється два види
електроенергії - активна та реактивна електроенергія. Причому,
відповідно до "Методики розрахунку плати за перетоки реактивної
енергії між енергопостачальною організацією та споживачами",
реактивна електроенергія використовується з метою зменшення втрат
активної електроенергії, обумовлених перетоками реактивної
потужності і є необхідною умовою забезпечення нормальних рівнів
потужності та зменшення аварійності основного обладнання в
енергосистемі і у споживачів електроенергії.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постачання позивачу
електроенергії (як активної так і реактивної) здійснювалось згідно
одного Договору укладеного між ЗАТ "Акумуляторний завод "С" та ВАТ
"ХЕ", відповідно до умов якого останній зобов'язувався відпускати
споживачу електроенергію, як різновид промислової продукції в
межах приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з
визначеними йому договором умовами та величинами.
Отже, правомірним є твердження місцевого господарського суду, що
реактивна електроенергія є невід'ємною частиною фізичного процесу
створення, передачі та споживання активної електроенергії.
Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
дано визначення терміну "валові витрати"
підприємства, згідно якої - це сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 статті 5 Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
передбачено, що до
складу валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Таким чином можна дійти висновку, що вказаний Закон пов'язує
витрати платника податків і право віднесення цих витрат до
валових, з господарською діяльністю такого платника податків.
Обмежень, стосовно віднесення витрат за перетоки реактивної
енергії до складу валових витрат підприємства, в підпунктах
5.3-5.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не має.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що ЗАТ "Акумуляторний завод "С" як
споживач електроенергії, одержуючи від електропостачальної
організації (в даному випадку ВАТ "ХЕ") електроенергію, несе
витрати по встановленню компенсуючих установок, збільшуючи
капітальні вкладення у засоби компенсації реактивних потужностей і
здійснюючи плату за перетоки реактивної енергії, але у будь якому
випадку ці витрати, відповідно підпункту 5.2.1 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
правомірно включались позивачем до складу валових витрат
підприємства, оскільки виробництво будь-якої промислової продукції
за існуючої технології неминуче супроводжується наявністю
"реактивної енергії".
Таким чином, підприємство здійснює розрахунки за спожиту реактивну
енергію, а не сплачує компенсацію за втрату активної
електроенергії при її передачі. За таких умов, господарським судом
вірно кваліфіковано, як правомірні, дії позивача в частині
віднесення плати за перетоки реактивної електроенергії до валових
витрат такими, що відповідають вимогам діючого законодавства про
прибуток.
Також правомірним є висновок господарського суду стосовно
віднесення до складу валових витрат вартість комплектуючих
матеріалів, не придатних для виробництва готової продукції
акумуляторних батарей.
Господарським судом Херсонської області при розгляді справи
досліджено, що списання комплектуючих Закритим акціонерним
товариством "Акумуляторний завод "С" не перевищує норм,
передбачених ДОСТами в межах 1 % від партії. Усього, в 3-річному
періоді, що перевірявся, списано бракованих комплектуючих на суму
80648 грн. 27 коп., брак, який виявлений при виробництві
акумуляторних батарей за своїм характером є технічно неминучим і
зумовлений особливостями технологічного процесу виробництва, а
відтак вартість технічно неминучого браку у межах визначених
ДОСТами норм має включатись до складу валових витрат платника
податку.
Виходячи з викладеного позивачем обґрунтовано відносились
вищезазначені витрати на валові, і як наслідок, товариство
обґрунтовано скористалося правом на податковий кредит з податку на
додану вартість.
Наведене спростовує доводи відповідача в касаційній скарзі щодо
неправильного застосування господарським судом Херсонської області
норм матеріального права.
З огляду на зазначене касаційна інстанція не вбачає підстав для
задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у
місті Херсоні та скасування рішення господарського суду
Херсонської області ухваленого у цій справі, оскільки
господарський суд дослідив та встановив всі юридично значимі
обставини справи та вірно визначив законодавство, що регулює
спірні правовідносини, а відтак ухвалене у справі судове рішення
відповідає діючим нормам матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2003р. у
справі № 8/453-0 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у місті Херсоні - без задоволення.