Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 26/128а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача: присутній
відповідача: присутній
розглянувши у відкритому Слов'янської об"єднаної
судовому засіданні державної податкової інспекції
касаційну скаргу Донецької області
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 03 грудня 2003 року
у справі № 26/128а
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "СМ"
до Слов'янської об'єднаної
державної податкової інспекції
Донецької області
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від
20.01.2003 року № 000006264/0 та від 12.02.2003 року
№ 0000062640/1
Відкрите акціонерне товариство "СМ" звернулося до господарського
суду Донецької області з позовом до Слов'янської об'єднаної
державної податкової інспекції (м. Слов'янськ) про скасування
податкових повідомлень-рішень № 0000062640/0 від 20.01.2003р.,
№ 0000062640/1 від 12.02.2003р. Позовні вимоги обґрунтовані тим,
що вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу
нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у
сумі 27114 грн. та застосовані фінансові санкції на суму 6778,70
грн. Нарахування здійснено на підставі рішень місцевих судів про
визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ПП
"Ф" та ПП "ПР". З вказаними рішеннями позивач не був ознайомлений
під час проведення перевірки та прийняття оспорюваних рішень. ПП
"Ф" та ПП "ПР" були зареєстровані в установленому порядку та під
час укладання угод з даними підприємствами вони мали
правоздатність. Крім того, позивач посилається на те, що порядком
заповнення податкової накладної передбачено перелік випадків коли
податкова накладна визнається недійсною. Даний випадок у цей
перелік не входить. З акту перевірки також не вбачається виявлення
податковими органами фактів заниження вказаними підприємствами
зобов'язань.
Господарський суд Донецької області рішенням від 07 серпня 2003
року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсними
податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної
податкової інспекції (м. Слов'янськ) від 20.01.2003р.
№ 0000062640/0, від 12.02.2003р. № 0000062640/1 та від
25.04.2003р. № 0000062640/2 в частині нарахування ПДВ у сумі 24791
грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 6197,75 грн. В
іншій частині провадження по справі припинено. Стягнуто з
Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (м.
Слов'янськ) на користь Відкритого акціонерного товариства "СМ"
витрати по оплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн.
Донецький апеляційний господарський суд у складі постановою від 03
грудня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Донецької області без змін, а апеляційну скаргу Слов'янської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих
самих підстав
Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення та постанову у справі,
посилаючись на порушення господарським судом першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому
скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що свідоцтво платника
податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке
відбувається у випадках, прямо передбачених статтею закону та
пунктом Положення. Визнання місцевими судами недійсними установчих
документів юридичної особи та її свідоцтва про реєстрацію в якості
платника податку на додану вартість не вимагають анулювання
свідоцтва з складанням при цьому акту. Рішеннями місцевих судів
установчі документи та свідоцтво ПП "Ф" визнані недійсними з дати
видачі - з 26.03.2001р. в зв'язку з реєстрацією на підставну
особу; установчі документи та свідоцтво ПП "ПР" визнані недійсними
з 29.11.201р., оскільки з цієї дати діяльність ПП визнана
незаконною. Тобто, на думку скаржника, в судових рішеннях вказані
конкретні дати, з яких зазначені підпри:мства не можуть рахуватися
зареєстрованими як платники податку на додану вартість в порядку,
передбаченому статтею 9 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкові накладні, виписані приватними
підприємствами після дат, з яких установчі документи та свідоцтва
визнані недійсними, не можуть вважатися такими, що відповідають
вимогам підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відкритим акціонерним товариством "СМ" надісланий відзив з
проханням залишити без змін постанову апеляційної інстанції з
мотивів у ній викладеним.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді,
пояснення представників державної податкової інспекції, які
підтримали касаційну скаргу і заперечення представників позивача,
перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки Донецьким апеляційним господарським судом,
Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Рішеннями Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції
від 20.01.2003 року № 0000062640/0, від 12.02.2003 року
№ 0000062640/1 та від 25.04.2003 року № 0000062640/2 позивачеві по
кожному з них донараховано 27114,00 грн. податку на додану
вартість, та застосовані фінансові санкції у розмірі 6778,50 грн.
з податку на додану вартість за порушення підприємством вимог
підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Підставою для прийняття рішень
ДПІ став акт перевірки від 27.12.2002 року № 268/23-212 з якого
вбачається, що відкрите акціонерне товариство "СМ" включило до
податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які видані
Приватним підприємством "Ф" та Приватним підприємством "ПР",
установчі документи та свідоцтва платників податків яких визнані
недійсними рішенням Кіровського суду міста Донецька, зокрема,
Приватного підприємства "ПР" з 29.11.01 року, а Приватного
підприємства "Ф"- з моменту його реєстрації.
Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями. Єдині виключення з цієї норми містяться у підпункту
7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону.
Тобто належним доказом сплати покупцем ПДВ при сплаті вартості
товарів, робіт, послуг є видана продавцем податкова накладна,
виписана у відповідності з вимогами пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Із згаданого припису випливає, що податкова накладна це звітний
податковий документ і одночасно розрахунковий документ насамперед
виданий продавцем, який зареєстрований як платник податку на
додану вартість. А підпункт 7.2.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим платниками податку.
Судом першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач
одержав податкові накладні від підприємств установчі документи
яких визнані судом недійсними з моменту реєстрації (ПП Ф) та з
29.11.2001 року (ПП "ПР"), а відтак у них було відсутнє право
реєструватися в якості платників податків. Проте попередніми
судовими не було досліджено чи набрало рішення Кіровського
районного суду законної сили і чи були фактично виконані угоди
укладені між позивачем, Приватним підприємством "Ф" та Приватним
підприємством "ПР", тобто чи були отримані по цих угодах товари та
здійснена оплата.
В силу приписів частини 1 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України зазначає, що
обставини справи встановлено неповно, а відтак справа підлягає
передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід
взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав та обов'язків сторін і в залежності від встановленого та
відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
З огляду на зазначене судові рішення підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до господарського суду
Донецької області в частині вирішення спору по суті. В частині
припинення провадження у справі судові рішення податковою
інспекцією не оскаржувалися.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11,111-12 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суд від
03.12.2003 у справі № 26/128а скасувати у частині вирішення судами
спору по суті, в цій же частині справу скерувати на новий розгляд
до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково. В частині припинення провадження
у справі судові рішення залишити без змін.