Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 25/289
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача не з'явились
відповідача присутній
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Ленінському районі м. Донецька
на постанову від 09.12.2003р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 25/289
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного малого підприємства "Ю"
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька
Відділення державного казначейства в
Ленінському районі м. Донецька
про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі
92060 грн.
Приватне мале підприємство "Ю" звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька та до Відділення державного
казначейства у Ленінському районі м. Донецька про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
податковими деклараціями за грудень 2002р., січень та березень
2003р. в сумі 92060 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у грудні 2002 р., січні, березні 2003р.
виникла бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, яка
відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає
відшкодуванню.
Господарський суд Донецької області рішенням від 17 жовтня
2003 року позовні вимоги про стягнення 92060 грн. - суми бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за податковими
деклараціями за грудень 2002р., січень, березень 2003р.
задовольнив. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька на користь Приватного малого
підприємства "Ю" витрат по сплаті державного мита в сумі 920,60
грн. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту
існування суми бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та наявністю у позивача права на відшкодування відповідно
до вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Донецький апеляційний господарський суд у складі постановою від 09
грудня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Донецької області без змін, а апеляційну скаргу державної
податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька - без
задоволення, з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька
просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення та
постанову у справі, посилаючись на порушення господарським судом
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу Державного
казначейства України відповідний висновок про який йдеться в
пунктах 4.1., 4.2 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого Наказом ДПА України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997р.
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
. Крім того, відшкодування податку на додану
вартість здійснюється за висновками податкових органів або за
рішенням суду, що, на думку скаржника, взагалі не робить
пріоритетним або обов'язковим надання інспекцією висновку для
відшкодування позивачеві сум ПДВ.
При розгляді касаційної скарги, скаржник уточнив свої доводи та
просить скасувати судові рішення у зв'язку з тим, що до суми
позову входить бюджетне (експортне) відшкодування, що не
з'ясовувалося при розгляді спору в попередніх судових інстанціях.
Позивач не скористався правом відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами підпункту 7.7.1., 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місяця,
наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною
заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів з бюджету.
Відповідно до статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство в господарських судах здійснюється
на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам
умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення
усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо
та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Господарські суду попередніх інстанцій прийняли рішення всупереч
вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Місцевий суд в повному обсязі не дослідив доводи
податкової служби про те, що в даному випадку має місце експортне
відшкодування, що є різновидом бюджетного відшкодування, а
апеляційним судом ця обставина взагалі не з'ясовувалась, чим було
порушено основний принцип здійснення правосуддя - принцип
змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам
необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і,
відповідно, правильного застосування законодавства.
Викладене свідчить, що судами не вжито заходів для повного та
всебічного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи,
дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
З огляду на зазначене усі судові рішення у цій справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.
При новому розгляді справи судом першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають значення для її розгляду, правильно застосувати норми
матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти
нове рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.12.2003р. у справі № 25/289 скасувати, справу скерувати на
новий розгляд до господарського суду Донецької області. Касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.
Донецька задовольнити частково.