Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 20-7/053-5/118
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
присутній
позивача присутній.
відповідача
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Нахімовському районі м. Севастополя
касаційну скаргу
на постанову від 18.11.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 20-7/053-5/118
господарського суду м. Севастополя
за позовом Освітньої установи профспілок "АП"
до Державної податкової інспекції у
Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №
0002682310/0/1204 від 05 12.2002р.
Освітня установа профспілок "АП" звернулася до господарського суду
м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у
Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0002682310/0/1204 від 05
12.2002р. про стягнення та застосування штрафних санкцій за
порушення податкового законодавства в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 352238,11 грн. та штрафних
санкцій в сумі 88943,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інститут економіки та права
(філіал) ОУП "АП" в м. Севастополі, являючись навчальним закладом,
у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про освіту" звільнений від
оподаткування, крім того, він не наділений статусом юридичної
особи, в зв'язку з чим платником податку на додану вартість бути
не може.
Господарський суд м. Севастополя рішенням від 08 вересня 2003 року
позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0002682310/0/1204 від 05 12.2002р.
задовольнив. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Нахімовському районі м. Севастополь на користь Інституту економіки
та права (філіал) ОУП "АП" в м. Севастополі витрат по сплаті
державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00
грн. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи того
факту, що у Інституту економіки та права (філіал) ОУП "АП" в м.
Севастополі відсутні правові підстави утримувати та вносити до
бюджету податок на додану вартість, оскільки у відповідності до
законодавства структурний підрозділ підприємства, установи та
організації не є платником ПДВ.
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі постановою
від 18 листопада 2003 року залишив перевірене рішення
Господарського суду м. Севастополя без змін, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.
Севастополя - без задоволення, з тих самих підстав
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя
просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення та
постанову у справі, посилаючись на порушення господарським судом
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що позивач є платником податку на додану вартість
згідно свідоцтва № 39691938 від 15.11.1999р. про реєстрацію
Інституту економіки та права (філіал) ОУП "АП" в м. Севастополі як
платника податку на додану вартість. Крім того, на думку
скаржника, дане свідоцтво анульоване не було, а тому є дійсним у
відповідності з вимогами п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу проти вимог якої
заперечує.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду м. Севастополя та
постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у
даній справі, Вищий господарський суд Укра?ни вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для
перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Під час розгляду справи, господарським судом м. Севастополя
встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження наступне.
З 24 по 29 листопада 2002 року Державною податковою інспекцією у
Нахімовському районі м. Севастополя проводилася додаткова
комплексна документальна перевірка Інституту економіки та права
(філіал) ОУП "АП" в м. Севастополі за період з 01.10.2000р. по
01.07.2002р., за наслідками якої складено Акт № 12878/23- 123/538.
На думку посадових осіб податкового органу, Інститут економіки та
права (філіал) ОУП "АП" в місті Севастополі, в порушення статті 3
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
незаконно не включив до бази оподаткування податку на додану
вартість грошові кошти, отримані в рахунок плати за навчання від
фізичних осіб. На підставі даного акта було прийнято та направлено
позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення про
донарахування Інституту економіки та права (філіал) ОУП "АП" в м.
Севастополі податку на додану вартість в сумі 352238,11 грн. та
стягнення штрафних санкцій в розмірі 88943,92 грн. АП". Крім того
попередніми судовими інстанціями було встановлено, що Інститут
економіки та права ОУП "АП" не є самостійною юридичною особою.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є
юридичні та фізичні особи.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платником податку на додану
вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів
(робіт, послуг), якої протягом будь-якого періоду з останніх
дванадцяти місяців перевищував 3600 неоподатковуваних доходів
громадян.
Пунктом 9.3 статті 9 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що особи, що підпадають під
визначення платників податку згідно зі статтею 2 цього ж Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зобов'язані зареєструватися як платники податків в
органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма
заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної
податкової служби України.
Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1, як платник
податку, в зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) меншими ніж 3600 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватися як
платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
За приписами пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка встановила визначення
термінів, що вживаються в цьому ж Законі, особа - це будь - яка з
наведених нижче осіб, незалежно чи є така особа резидентом чи ні:
суб'єкт підприємницької діяльності; в тому числі підприємство з
іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих
інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без
громадянства), яка здійснює діяльність віднесену до
підприємницької, згідно з законодавством, або ввозить (пересилає)
товари на митну територію України.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм можна
дійти висновку, що учбовий заклад, що не підпадає під визначення
платника податку може бути зареєстрованим в якості
такого платника у випадку набуття ним статусу юридичної особи.
Таким чином, господарський суд першої та апеляційної інстанції
дійшли вірного висновку про те, що відокремлений підрозділ
юридичної особи - Освітньої установи профспілок "АП" яким є
Інституту економіки та права (філіал) ОУП "АП" в м. Севастополі не
мав правових підстав на реєстрацію в якості платника ПДВ, а відтак
у нього відсутні і підстави нараховувати та вносити до бюджету
податок на додану вартість.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова апеляційного
господарського суду відповідає приписам чинного законодавства.
Керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Севастополя від 08.09.2003 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі № 20- 7/053-5/118 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському
районі м. Севастополя без задоволення.