ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 41/344-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківської І.П.
суддів Савенко Г.В., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Харкова
на постанову від 21.01.04 p.
Харківського апеляційного господарського суду
у справі №41/344-03
господарського суду Харківської області
за позовом Прокурора H-ського району м.Харкова в інтересах держави
в особі ДПІ у H-ському районі м.Харкова
до СПД А.А.А.
про стягнення 351,25 грн.
за участю представників сторін:
позивача : не з'явились
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Мінаєва
О.М.) від 13.11.03 в позові відмовлено з посиланням на
необгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Бондаренко В.П., суддів Лакіза В.В.,
Токара М.В. від 21.01.04 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
ДПІ у H-ському районі м.Харкова звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, а тому просить її та рішення господарського суду
першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Харкова на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального права відзначає
наступне:
ДПІ у H-ському районі м.Харкова була проведена перевірка ПП А.А.А.
з питань дотримання встановленого порядку проведення розрахункових
операцій, наявності ліцензій, свідоцтва платників ПДВ, торгових
патентів, марок акцизного збору, внаслідок чого був складений акт
№ 344/23-314 від 24.12.2001 р. На підставі акту перевірки
начальником ДПІ було винесено рішення № 23-314/2889017730/80 від
11.01.2002 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 351,25
грн. за порушення ст. 3 п. 1, 2, 5 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Вказане рішення
№23-314/2889017730/80 від 11.01.2002 р. було відповідачем отримано
11.01.2002 р., про що свідчить поштова квитанція. Дане рішення
відповідачем не оскаржено, отже, податковий борг відповідача у
сумі 351,25 грн. є узгодженим податковим зобов'язанням.
Відповідно до п.п.6.2.1., 6.2.3. ст.6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідачу надсилались
перша та друга податкові вимоги.
Відповідно до п п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, активи платника
податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином, суди правомірно зробили висновок про те, що позивач
має право на примусове стягнення - звернення стягнення на активи
платника податків у рахунок погашення тільки того податкового
боргу, сума якого не є попередньо узгодженою. Оскільки сума
податкового боргу відповідача є узгодженою, то позивач може (та
повинен) застосовувати до нього заходи, направлені на погашення
заборгованості що передбачені в статтях 8-10 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Господарськими
судами було встановлено, що позивачем не підтверджено, що на
момент звернення до господарського суду з позовом ним вжиті заходи
щодо реалізації активів відповідача і ці заходи не дали
результатів, а також немає доказів того, що позивачем був
проведений опис активів відповідача, визначений склад активів, що
підлягає продажу, призначений податковий керуючий, проведені
торги.
Відповідно до п. п.2.3.1. п.2.3. ст.2, ст.7, ст.10 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
орган
Державної податкової служби має право самостійно здійснювати
заходи, направлені на реалізацію активів платника податків для
погашення узгодженого податкового боргу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
Харківського апеляційного господарського суду відповідає нормам
чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Харкова залишити без
задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.01.04 p. у справі №41/344-03 залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді : Г.Савенко
О.Яценко