ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 8/361
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державного підприємства “Енергоринок”,
м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області від
21.11.2003р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 18.02.2004р.
зі справи № 8/361
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”,
м. Київ
до ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання”,
м. Луганськ
про стягнення 417 295 533,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Овчаренко Л.М.(довіреність від 27.01.04)
від відповідача: Селезньова С.Г. (довіреність від 14.04.04
№ 203);
Джуринська І.В. (довіреність від 28.04.04 № 215)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 14.04.04 р., надіслана 15.04.04
р.).
В засіданні суду оголошувалась перерва до 13.05.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Державним підприємством “Енергоринок” заявлено позов до ТОВ
“Луганське енергетичне об’єднання” про стягнення з останнього на
підставі ст.ст. 161, 162,214, 224 Цивільного кодексу
заборгованості за електроенергію у сумі 394 319 358,27 грн., 3%
річних у сумі 6 282 839,31 грн., індексу інфляції за весь час
прострочення – 16 693 336,18 грн., посилаючись на те, що
відповідач на підставі договору між членами оптового ринку
електричної енергії від 15.11.96 купував у позивача електричну
енергію, яку вчасно не сплачував.
Заявою від 22.09.2003 р. позивачем зменшений розмір позовних
вимог з урахуванням часткової сплати боргу, за якою загальна
сума позовних вимог становить 416 532 763,54 грн., у тому числі
борг – 391 755 048, 25 грн.,
3% річних – 8 157 778,48 грн.,
інфляційні нарахування 16 619 936, 81 грн.(т.1 а.с. 112-113).
07.11.2003 позивачем подана заява № 01/10-6395 про уточнення
розміру позовних вимог, в якій сума позову визначена
у розмірі 411 083 063, 98 грн.,
у тому числі сума основного боргу – 388 617 784,80 грн.,
3% річних 9 954 577, 46 грн.,
інфляційні нарахування - 12 510 701, 72 грн.(т. 4, а.с. 15-16).
19.11.2003р. ДП “Енергоринок” звернулося до господарського суду
із заявою № 01/10-6707 про зменшення розміру позовних вимог, а
саме про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 203,204, 214
Цивільного кодексу загальної суми 411 556 045, 89 грн., з якої
борг – 388 583 141,10 грн.,
3% річних – 10 464 434,85 грн.,
інфляційні нарахування – 12 508 469,93 грн. (т.4 а.с. 119-120).
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.11.2003р.
(суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позову ДП “Енергоринок”
відмовлено з огляду на те, що договір між членами оптового ринку
від 15.11.96 не регулює правовідносини сторін з купівлі –
продажу електричної енергії за даним спором. Виходячи із вимог
ст. 165 Цивільного кодексу та тієї обставини, що позивачем не
пред’являлись до відповідача вимоги про оплату електроенергії,
суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов’язання
відповідачем по сплаті вартості купленої електричної енергії не
настав, у зв’язку з чим зазначив про відсутність правових
підстав для пред’явлення цих вимог у тому числі і щодо3% річних
та інфляційних нарахувань.
За апеляційною скаргою Державного підприємства “Енергоринок”
рішення суду переглянуто в апеляційному порядку і постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2004 р.
(судді Кулебякін О.С. – головуючий, судді –Гуреєв Ю.М., Скакун
О.А) залишено без змін з тих же підстав. При цьому, апеляційною
інстанцією встановлено відсутність доказів щодо наявності самої
заборгованості відповідача за період з 01.05.02 по 31.05.03 в
сумі 394 319 358, 27 грн., оскільки останнім куплено
електроенергії на загальну суму 1 496 434 646, 67 грн., за яку
станом на 31.10.03 сплачено 1 497 781 505, 02 грн., що
підтверджено меморіальними ордерами.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду та постановою
апеляційної інстанції, Державне підприємство “Енергоринок”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про їх скасування, посилаючись на те, що судами не
враховані вимоги Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та Інструкції про порядок використання коштів
оптового ринку електричної енергії, що є додатком № 4 до
Договору між членами оптового ринку електричної енергії України
від 15.11.1996р., і яка встановлює строки та порядок оплати за
куплену на оптовому ринку електричну енергію. При цьому скаржник
стверджує, що відповідач при розрахунках за електричну енергію
повинен дотримуватись вимог цієї Інструкції і у тому разі, коли
він її і не підписував.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Луганське енергетичне
об’єднання” просить залишити судові акти без змін як такі, що
прийняті при повному з’ясуванні обставин справи та правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої доводи
та заперечення.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
купівля всієї електроенергії, виробленої на
електростанцўях потужність чи обсяг відпуску яких більші за
граничні показники... та весь її оптовий продаж здійснюється на
оптовому ринку електроенергії України.
Основні питання функціонування комплексу підприємств, що
здійснюють діяльність на енергоринку врегульовані Договором між
членами оптового ринку електричної енергії України від
15.11.1996р.(надалі ДЧОРЕ).
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Договору ЧОРЕ, п. 7 Тимчасових умов
функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1999р. № 2043,
відносини купівлі та продажу електричної енергії на оптовому
ринку регулюються двосторонніми договорами купівлі - продажу,
які укладають учасники оптового ринку електроенергії з суб’єктом
підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання
електроенергії відповідно до договору, на підставі якого
створюється оптовий ринок електроенергії.
При цьому, договори не повинні суперечити законам України,
Тимчасовим умовам, Договору оптового ринку, умовам та правилам
провадження підприємницької діяльності з виробництва, передачі
та постачання електричної енергії, іншим нормативно-правовим
актам.
Статтею 151 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачено, що Споживачі, які купують електричну енергію у
енергопостачальників вносять плату за поставлену їм електричну
енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом
використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання
енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з
постачання електричної енергії на закріпленій території,
перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної
енергії виключно на:
- поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового
постачальника електричної енергії;
- поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу
електричної енергії місцевими (локальними) електричними
мережами;
- поточний рахунок енергопостачальника.
Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття
поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового
постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що
здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами
договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим
постачальником електричної енергії та енергопостачальником
(договору на постачання електричної енергії між
енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з
постачання електричної енергії на закріпленій території, та
споживачем) (ч. 6 ст. 15-1 Закону).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що двосторонній договір між сторонами у справі не
був укладений. Посилання позивача на приписи Інструкції про
порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії
як на додаток до Договору між членами оптового ринку електричної
енергії України від 15.11.1996р., та як на підставу виникнення у
відповідача обов’язку сплатити за електроенергію в певний
термін, є безпідставними., виходячи з того, що згідно з п. 1.1
Договору між членами оптового ринку від 15.11.1996р. додатки 1-8
є частинами до нього, а відтак до додатків, як до частини угоди,
застосовуються ті ж вимоги, що пред’являються законодавством до
угод. Відповідно до ст. 44 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
письмові угоди повинні бути підписані особами, що їх укладають.
Отже, додатки до договору також повинні бути підписані особами,
які їх укладають.
Оскільки правовідносини сторін не врегульовані через укладення
відповідного договору, суди першої та апеляційної інстанцій
правомірно керувались цивільним законодавством, зокрема, ст. 165
Цивільного кодексу.
Судами попередніх інстанцій, встановлено, що належні докази
пред’явлення вимог щодо оплати електроенергії, купленої за
період з 01.05. 2002 р. по 31.05.2003 р. позивачем не
надавалися, рахунки-фактури, як то передбачено п. 6.18
Інструкції, не направлялися.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що у цей
період відповідачем куплено електроенергії на суму 1 496 434
646, 67 грн., розрахунки за яку станом на 31.10.03 здійснені у
сумі 1 497 781 505, 02 грн. Факт оплати підтверджений копіями
меморіальних ордерів та не спростований позивачем.
Посилання скаржника на неврахування судами особливостей
проведення розрахунків за електроенергію, встановлених
Інструкцією, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не
допущено порушень порядку проведення розрахунків за
електроенергію через систему рахунків із спеціальним режимом
використання.
Колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій
обґрунтовано не погодились з розрахунками заборгованості,
наданими позивачем, оскільки
- згідно зі ст. 24 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
підприємство самостійно встановлює черговість та
напрями списання коштів з власних рахунків, крім випадків
встановлених законом;
- Законом України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не
передбачено, що зарахування коштів здійснюється лише за куплену
в поточному періоді електроенергію.
-
- за відсутності договору купівлі - продажу електроенергії між
сторонами розрахунковий період для оплати електроенергії не
визначений.
Отже, судова колегія приходить до висновку про повноту
дослідження судовими інстанціями всіх обставин справи та вірне
застосування до них норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2003р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. зі справи № 8/361 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державного підприємства “Енергоринок” – без задоволення.