ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 5/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ДП “Агентство з питань реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004 р. у справі № 5/121 за позовом ДП “Агентство з питань
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу” до ВАТ “Лутугінське хлібоприймальне підприємство” за
участю представників позивача – Мороз А.М., Залозецька Ю.В.,
відповідача – Геліч В.П.
Про стягнення 1 423 996,67 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2003
р. позов ДП “Агентство з питань реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу” задоволено частково та
стягнено з ВАТ “Лутугінське хлібоприймальне підприємство” на
користь позивача 1 359 166,60 грн. основного боргу, 1 622 грн.
державного мита та 65,86 грн. – судових витрат; у решті вимог
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004 р. рішення місцевого суду від 24.10.2003 р.
скасовано, в позові відмовлено у зв’язку з пропуском строку
позовної давності.
У касаційній скарзі ДП “Агентство з питань реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу” просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.02.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм законодавства, та залишити в силі рішення
господарського суду Луганської області від 24.10.2003 р.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У квітні 2003 р. ДАК “Хліб України” (правонаступником якої є ДП
“Агентство з питань реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу”) звернулася до господарського суду з
позовом про стягнення з ВАТ “Лутугінське хлібоприймальне
підприємство” 1 423 996,67 грн. боргу за поставлені
нафтопродукти по договору б/н від 09.07.1998 р. та договору № 14
від 10.09.1998 р., 1 700 грн. держмита, 69 грн. судових витрат.
У жовтні 2003 р. позивач - ДП “Агентство з питань
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу” - зменшив розмір вимог до 1 392 638,83 грн.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовўдносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий і апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України та не виконали
вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечили повного, об’єктивного та всебічного
розгляду справи.
Так, при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов невірного
висновку, що договором № 14 від 10.09.1998 р. строк виконання
зобов’язання не встановлений, оскільки п. 4.1 спірного договору
передбачає обов’язок відповідача оплатити товар до 1998 р.,
тобто до 31.12.1998 р. Крім цього, судом не з’ясовано природи
умови договору б/н від 09.07.1998 р., передбачену п. 5.5, якою
встановлено таку форму розрахунків як взаєморозрахунки. До того
ж, судом не вказано підстави стягнення з відповідача боргу.
В судових рішеннях обох інстанцій відсутній аналіз посилань
позивача в позові на Постанови Кабінету Міністрів України про
заходи забезпечення розрахунків, їх відстрочку, а також
заперечень і висновків про відхилення доводів сторін та взагалі
не зазначено ні кількості поставленої відповідачу продукції, ні
її вартості по кожному договору.
Апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що
позивачем пропущено строк позовної давності, а клопотання про
його відновлення суду не заявлялось. Проте, з вказаними
висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна,
оскільки він не відповідає положенням Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність. Так, згідно ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
при визнанні причини пропуску цього строку поважною
порушене право підлягає захисту. Отже, закон не ставить
можливість відновлення строку позовної давності в залежність від
наявності чи відсутності клопотання про це. При цьому, судом
взагалі не досліджувались питання причин пропуску позовної
давності.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП “Агентство з питань реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2003
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004 р. у справі № 5/121 скасувати.
3. Справу № 5/121 передати для розгляду господарському суду
Луганської області.
4. Стягнути з ВАТ “Лутугінське хлібоприймальне підприємство” на
користь ДП “Агентство з питань реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу” 850 грн. державного
мита.
5. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.