Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 3/20пд
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції
скаргу у м. Свердловську
на постанову від 8 січня 2004 р.
Донецького апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у м. Свердловську
до Приватного підприємства "УТ"
до Відкритого акціонерного
товариства "СЗ"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
від відповідачів
Державною податковою інспекцією у м. Свердловську у вересні 2003
р. заявлений позов про визнання недійсною угоди, як укладеної між
Приватним підприємством "УТ" та Відкритим акціонерним товариством
"СЗ", з метою, що суперечить інтересам держави на підставі статті
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що ПП "УТ" за юридичною адресою не знаходиться,
звітності до податкових органів не подавало, податки не
нараховувало та не сплачувало, установчі документи приватного
підприємства "УТ" рішенням Ворошиловського районного суду м.
Донецька від 21.02.2002 визнані недійсними з моменту його
реєстрації. Наведене дало підстави податковій службі вважати угоду
укладеною з боку ПП "УТ" з метою, що завідомо суперечить інтересам
держави. Окрім цього, зазначені обставини, на думку податкової
служби, свідчать про те, що при укладанні оспорюваного договору
ВАТ "СЗ" діяло з метою отримати безпідставно право на податковий
кредит та зменшити належне до сплати податкове зобов'язання з ПДВ
та податку на прибуток. Уточненням до позовної заяви від
25.09.2003р. ДПІ просить визнати безпідставним віднесення ВАТ "СЗ"
до податкового кредиту у жовті 2001р. суму 25256,40 грн. та
визнати безпідставним збільшення останнім валових витрат у 4 кв.
2001р. на суму 126282 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21 жовтня
2003р., ухваленим суддею, задоволені позовні вимоги ДПІ у м.
Свердловську про визнання недійсним договору поставки між
Приватним підприємством "УТ" та Відкритим акціонерним товариством
"СЗ", як укладеного з метою, що суперечить інтересам держави на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Рішення
господарського суду вмотивоване приписами статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з огляду на доведеність факту укладання
спірної угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства,
спрямованою (з боку ПП "УТ") на приховування від оподаткування
доходів. Резолютивною частиною рішення стягнуто в доход державного
бюджету з ПП "УТ" 151538,40 грн. вартості товару, одержаного
останнім за оспорюваною угодою. У задоволенні решти позовних вимог
відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 8 січня
2004р. перевірене рішення господарського суду Луганської області
скасував, задовольнивши частково апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у м. Свердловську. Відмовлено у задоволенні
позову податкової служби про визнання недійсною угоди, укладеної
між Приватним підприємством "УТ" та ВАТ "СЗ", з огляду на вимоги
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Постанова
апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем не
доведено в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави
і суспільства мета укладання угоди, а також є недоведеною
наявність в діях відповідачів умислу. Наведене визнане судом
підставою для відмови у визнанні оспорюваної угоди недійсною за
ознаками статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. У
постанові зазначено про те, що господарський суд Луганської
області ухвалюючи рішення про стягнення з ПП "УТ" вартості товару
за осопрюваною угодою, вийшов за межі позовних вимог.
Державна податкова інспекція у м. Свердловську, звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постанову апеляційного суду скасувати як таку, що прийнята
з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування апеляційним господарським судом до спірного
договору статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
приписами якої передбачено, що для визнання угоди укладеної з
метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства
недійсною, достатньо довести наявність умислу лише у однієї з
сторін. Вважає, що ДПІ, як позивач, довів наявність підстав, для
визнання недійсною угоди, укладеної між Приватним підприємством
"УТ" та ВАТ "СЗ", з метою, що суперечить інтересам держави на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Зауважує
на тому, що до угод, які підпадають під ознаки статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
належать угоди, спрямовані
на приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування. Звертає увагу суду на те, що визнання у судовому
порядку установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності
недійсним є підставою для визнання недійсної угоди, укладеної
таким суб'єктом підприємницької діяльності. Також ДПІ наголошує на
тому, що апеляційним судом, в порушення вимог статті 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
зазначено доводів, з яких апеляційна інстанція відхилює позовні
вимоги про визнання безпідставним віднесення ВАТ "СЗ" до
податкового кредиту у жовті 2001р. суму 25256,40 грн. та визнання
безпідставним збільшення останнім валових витрат.
Приватним підприємством "УТ" та ВАТ "СЗ" відзиви на касаційну
скаргу не надіслано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
пояснення представника ВАТ "СЗ", переглянувши матеріали справи та
розглянувши доводи касаційної скарги, відзначає наступне:
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що між
Приватним підприємством "УТ" та Відкритим акціонерним товариством
"СЗ" 25.10.2001р. укладено договір поставки № 129/1 за умовами
якого останній поставив ПП "УТ" продукцію на загальну суму
151538,40 грн. Одержання товару ПП "УТ" підтверджується
товаротранспортною накладною від 29.10.2001 № 1285, рахунком від
29.10.2001 № 1285. За одержану продукцію ПП "УТ" розрахувалося з
Відкритим акціонерним товариством "СЗ" шляхом поставки
ферромарганцю на загальну суму 151538,40 грн. (за умовами
додаткової угоди від 30.10.2001р.), що підтверджується накладною
від 31.10.2001р. № 101, рахунком від 31.10.2001р. № 120,
прибутковим ордером від 31.01.2001р.
Водночас судами немотивовано залишені без уваги, що при реалізації
спірної угоди ПП "УТ" виписувала податкові накладні з
відображенням податку на додану вартість поставленого товару, при
цьому не сплачувало його до бюджету, про що свідчить факт
неподання звітності ПП "УТ" до податкового органу. Як вбачається з
матеріалів справи, Приватне підприємство "УТ" за юридичною адресою
не знаходиться, за весь період діяльності підприємство звітність
до податкового органу не надавало і податків не сплачувало (хоч за
спірною угодою одержало доход і на підставі податкових накладних
взяло на себе податкові зобов'язання, які не виконало).
Посилання апеляційної інстанції на недоведеність факту створення
ПП "УТ", а відтак і укладання спірної угоди, з метою ухилення від
сплати податків спростовуються рішенням Ворошиловського районного
суду м. Донецька від 21.02.2002 про визнання недійсними установчих
документів цього підприємства з моменту його реєстрації, оскільки
цим судовим рішенням встановлені факти реєстрації ПП "УТ" гр-ном
Ліхачовим Н.Н., який як засновник підприємства не вів ніякої
фінансово-господарської діяльності, рахунків у банку не відкривав,
звітних, банківських документів не підписував, угод від імені ПП
"УТ" не укладав. Ці обставини існували на час укладання угоди між
відповідачами і у суду відсутні правові підстави для сумніву щодо
наміру таких засновників не дотримуватись приписів законодавства
та ухилятися від сплати податків.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів. Проте, відповідно до статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при наявності
умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно
бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй
на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зі змісту
наведеної норми вбачається, що застосування передбачених нею
наслідків не ставиться в залежність від будь-яких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом. Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою. При цьому стягнення коштів, можливе лише у разі
відсутності майна, отриманого за угодою. Господарським судом
Луганської області ці приписи не були враховані. Окрім того
невмотивовано залишена поза увагою суду вимога позивача про
визнання безпідставним віднесення ВАТ "СЗ" до податкового кредиту
у жовті 2001р. суму 25256,40 грн. та визнання безпідставним
збільшення останнім валових витрат у 4 кв. 2001р. на суму 126282
грн.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
необґрунтованих рішення та постанови. Оскільки передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційної інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду, рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 21 жовтня 2003
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 8
січня 2004 у справі № 3/20пд скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Луганської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
задовольнити частково.