ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 22/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
суддів
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства “НЗ”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на рішення від 13.01.2004 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 22/13
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “НЗ”
до Державного підприємства Придніпровська
залізниця
Корпорації “Науково-виробнича
інвестиційна група “І”
Закритого акціонерного товариства “ЄК”
про стягнення 1363,05 грн.
за участю представників сторін:
позивача не з’явився
відповідача - 1
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року ВАТ “НЗ” звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про
стягнення 1363 грн.05 коп. вартості недостачі коксу доменного за
залізничною накладною № 49377314.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.01.2004р. в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що
позивач пропустив строк позовної давності і клопотання про
відновлення даного строку не заявив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати як таке, що винесене при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Зокрема: заявник наголошує на тому, що судом в порушення вимог
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не повно досліджені всі наявні у
справі матеріали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених в справі
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Як встановив місцевий господарський суд, 24.02.2003р. у вагоні
№ 67659615 за накладною № 49377314 третій відповідач за своєю
вагою і навантаженням надіслав на адресу позивача кокс доменний,
зазначивши в накладній його масу 48300 кг., навантаження до
повної місткості, висоти “шапки” 300 м.м.
На станції призначення Нікополь був складений комерційний акт
№ БМ 457163/134 від 27.02.2003, в якому зазначено, що у
доповнення до акту загальної форми № 2513 від 26.02.2003 станції
Запоріжжя-Ліве про наявність у вагоні поглиблення здійснено
перевантаження вагону з вантажем, в результаті якого проти даних
накладної виявлено вантажу менше на 4500 кг., навантаження вище
рівня бортів на 200 мм крім поглиблення над 6,7 люками розміром
2500 х на всю ширину вагону, глибиною 500 мм, люки, двері
зачинені, витікання вантажу не має.
З комерційного акту вбачаються поглиблення на поверхні вантажу і
його недостача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного
висновку, що відповідальність за недостачу вантажу повинна бути
покладена на перевізника. Вини решти відповідачів не вбачається.
Однак, як встановив суд першої інстанції, вантаж видано
27.02.2003, а позов подано 28.11.2003р., тоді як згідно статті
136 Статуту позови до залізниці можуть бути подані у
шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог
пункту 134 Статуту, в даному випадку, з дня видачі вантажу у
разі недостачі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина
покладається на перевізника, однак, проти нього позивач
пропустив строк позовної давності.
Між тим, такий висновок суду, як зазначає скаржник, не є
беззаперечним, оскільки відмовляючи в позові суд не звернув
уваги, що 11.08.2003р. скаржником у відповідності до вимог
ст. 365 та 366 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
була пред’явлена претензія
№ 4016-4591 про стягнення 2518,08 грн. вартості вантажу у
зв’язку з недостачею.
ДП Придніпровська залізниця (перший відповідач у справі)
пред’явлену претензію у повідомленні № 190 від 01.10.2003
задовольнила в сумі 1155,00 грн., посилаючись на те, що
недостача в об’ємі 4500 кг в даному вагоні не могла вміститися.
Другий відповідач – відхилив претензію, посилаючись на
відсутність його вини, а третій – залишив без відповіді.
Вказаним обставинам господарський суд Дніпропетровської області
в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, належної правової оцінки не надав.
Тоді як, суду належало перевірити доводи сторін, що мають
юридичне значення для вирішення спору та навести у прийнятому
рішенні відповідні мотиви та правове обґрунтування прийняття чи
відхилення зазначених доводів відповідно до вимог ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
.
Щодо інших доводів касаційної скарги, то в силу вимог ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх. Касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права.
За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що прийняте у справі судове рішення не можна визнати
законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити
всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що
мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по
суті, встановити дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності
вўд встановленого правильно застосувати норми матеріального
права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
13.01.2004р. у справі № 22/13 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.