ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2004                                      Справа N 2/2700

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві

касаційну  скаргу  ВАТ  “ЕК “Ж” на рішення  господарського  суду

Житомирської  області від 20.11.2003р. у справі за  позовом  ВАТ

“ЕК “Ж” до Міського комунального підприємства 

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на  неї,

суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  серпні  2003 р. ВАТ “ЕК “Ж” пред’явило в господарському  суді

позов   до  Міського  комунального  підприємства  про  стягнення

підвищеної  плати за споживання електроенергії  понад  договірні

величини  передбачені договором № 19 від 10.11.2000  р.  в  сумі

1909,40  грн.,  з  підстав  п. 11 Постанови  Кабінету  Міністрів

України  №  441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
         від 24.03.1999 р. та ст. 26  Закону

України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        .

Згодом  позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути,  крім

того,   підвищену  плату  за  споживання  електроенергії   понад

договірні величини в сумі 2465,73 грн.

Рішенням   господарського   суду   Житомирської   області    від

20.11.2003р., у позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі ВАТ “ЕК “Ж” просить рішення господарського

суду  Житомирської області від 20.11.2003р. скасувати і прийняти

нове   рішення,  яким  задовольнити  позовні  вимоги  у  повному

обсязі.,  посилаючись на порушення судом норм  матеріального  та

процесуального права.

Касаційна  скарга  підлягає частковому задоволенню  з  наступних

підстав.

За  приписом  п.  6.1  Правил користування електричною  енергією

( z0417-96  ) (z0417-96)
        , затверджених постановою НКРЄ № 8 від  31.07.1996

р.,  зареєстрованої Міністерством юстиції України 02.08.1996  р.

за № 417/1442 (зі змінами і доповненнями) договір про постачання

електричної  енергії  є  основним документом,  який  регламентує

відносини між постачальником електричної енергії за регульованим

тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин,  прав

та обов’язків сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”

( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         споживачі (крім населення) у випадках  споживання

електричної  енергії понад договірну величину  за  розрахунковий

період   сплачують  енергопостачальникам  п’ятикратну   вартість

різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам в

редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від

09.04.2002  р. № 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
         граничні величини споживання

електричної  енергії та потужності доводяться до  споживачів  як

договірні величини у терміни, обумовлені договором між  місцевою

енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення  про

ці величини є невід’ємною частиною договору.

За  підсумками  місця  гранична величина споживання  електричної

енергії  для споживачів коригується до рівня фактично  сплаченої

за цей місяць величини її споживання.

Суд  на  зазначене належної уваги не звернув, як і  у  порушення

вимог  ст.  43  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не  перевірив  пояснень

позивача   про   те,  що  укладеним  договором   на   постачання

електроенергії    між   ним   і   відповідачем    обумовлювалось

застосування  вказаного законодавства, як і те,  що  у  випадках

зміни    погоджених   величин,   енергопостачальна   організація

направляє абоненту листом лімітне повідомлення.

Водночас,  суду  слід було ретельно перевірити також  дотримання

позивачем процедури встановлення і коригування граничних величин

споживання електричної енергії та доведення їх відповідачу.

Отже,  з  врахуванням наведеного, визнати рішення господарського

суду законним і обґрунтованим не можна.

При  новому розгляді справи суду слід ретельно з’ясувати  дійсні

обставини,   обґрунтованість   вимог   позивача   і   заперечень

відповідача і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “ЕК “Ж” задовольнити частково.

Рішення    господарського   суду   Житомирської   області    від

20.11.2003р. скасувати і справу передати на новий розгляд  цьому

ж суду, в іншому складі суду.