ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 2/182-24/3
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Спільного українсько -
судовому засіданні в’єтнамського підприємства
касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “В”, с. Заруддя
на постанову від 22.12.2003
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/182-24/3
господарського суду Тернопільської області
за позовом Спільного українсько –
в’єтнамського підприємства
товариства з обмеженою
відповідальністю “В”, с. Заруддя
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ф”, м. Харків
Зборівського районного бюро
технічної інвентаризації, м. Зборів
Колективного сільськогосподарського
підприємства “З”, с. Заруддя
Зборівської районної державної
адміністрації, м. Зборів
Зарудянської сільської ради,
с. Заруддя
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу
приміщення незавершеного будівництва від 17.05.2001 та
скасування реєстрації права власності за ТОВ “Ф” на проведення
добудови
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
13.10.2003 відмовлено в позові Спільному українсько -
в’єтнамському підприємству товариству з обмеженою
відповідальністю “В” до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Ф”, Зборівського районного бюро технічної інвентаризації,
Колективного сільсьвогосподарського підприємства “З”,
Зборівської районної державної адміністрації, Зарудянської
сільської ради в частині скасування реєстрації права власності
за ТОВ “Ф” на проведення добудови та внесенні змін в свідоцтво
про право власності незавершеного будівництва; в частині вимоги
позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу
приміщення незавершеного будівництва від 17.05.2001 провадження
у праві припинено.
Суд мотивував своє рішення тим, що господарськими судами вже
було розглянуто спір про визнання договору купівлі-продажу
приміщення незавершеного будівництва від 17.05.2001 недійсним,
тобто вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той
же предмет і з тих же підстав. Тому відповідно до вимог ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд припинив провадження у справі в цій
частині.
Договір купівлі-продажу від 17.05.2001 господарськими судами
визнаний дійсним, тобто власником зазначеного приміщення є ТОВ
“Ф” і підстав для задоволення позову в частині скасування
реєстрації права власності на спірне приміщення у суду немає.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 скасовано п. 1 рішення господарського суду
Тернопільської області від 13.10.2003 щодо відмови у позові про
скасування реєстрації права власності за ТОВ “Ф” на проведені
добудови та внесення змін в свідоцтво про право власності
незавершеного будівництва та прийнято нове рішення, яким
провадження у справі в даній частині позовних вимог припинено. В
решті рішення залишено без змін.
Обґрунтовуючи постанову, апеляційний суд зазначив, що
господарським судам підвідомчі спори, зазначені в ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема, господарські суди вирішують спори
щодо визнання недійсними актів. Відповідно до цього, не підлягає
розгляду в господарських судах поданий позивачем позов в частині
скасування реєстрації права власності, оскільки господарським
судам не підвідомчі спори щодо скасування акту, а суд може
визнати лише його недійсним.
Крім того, право власності до позивача на майно, зазначене в
договорі від 17.05.2001 від КСП “З” на час укладення спірного
договору не перейшло, що підтверджується рішеннями господарських
судів, тобто у двох позовах позивач, як підставу обґрунтування
своїх вимог щодо недійсності договору визначав його право
власності на спірне майно на час укладення такого договору.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції, скаржник просить її
скасувати в частині залишення без змін рішення суду щодо
визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення
незавершеного будівництва від 17.05.2001, а справу направити на
новий розгляд посилаючись на те, що дійсно господарськими судами
було розглянуто справу між тими ж сторонами, про той же предмет,
однак підстава позову по даній справі є відмінною від підстави
спору по іншій справі.
Відповідно до ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про припинення
провадження у справі виноситься ухвала. Постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 22.12.2003 скасовано п. 1
рішення господарського суду і прийнято нове рішення, згідно з
яким провадження у справі припинено. Таким чином, на думку
скаржника, за своєю правовою природою вказана постанова є
ухвалою.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що господарський суд припиняє провадження
у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу,
який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
При цьому припинення провадження у справі можливе тільки в разі
наявності таких обставин:
в справі беруть участь ті ж сторони;
спір виник відносно того ж предмету або з тих же підстав;
прийняте рішення чи постанова набрали законної чинності, не
змінені і не скасовані відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, лише наявність всіх вищевказаних ознак тотожності
спорів у справах, тягне за собою припинення провадження у
справі.
Зміна хоча б однієї з обставин, або її відсутність надає право
заінтересованим особам звернутися до господарського суду з
повторним позовом.
Як встановлено судами, у справі № 3/349-2213 господарського суду
Тернопільської області за позовом Спільного українсько -
в’єтнамського товариства з обмеженою відповідальністю “В” до
Колективного сільськогосподарського підприємства “З”, Товариства
з обмеженою відповідальністю “Ф” 17.07.2001 прийнято рішення,
яке скасовано постановою Львівського апеляційного господарського
суду від 05.11.2001 та постанова залишена без змін постановою
Вищого господарського суду України від 26.02.2002, яка набрала
законної сили. Отже, склад сторін у справі № 3/349-2213 і у
данўй справі є тотожним.
Предметом спору у справі № 3/349-2213 є визнання недійсним
договору від 17.05.2001 купівлі-продажу приміщення незавершеного
будівництва громадського центру загальною площею 5983,6 кв.м. в
с. Заруддя; предметом спору у даній справі є визнання частково
недійсним договору купівлі-продажу приміщення незавершеного
будівництва від 17.05.2001. Таким чином, суди дійшли правильного
висновку про те, що вимоги, що є предметом розгляду у даній
справі, вже розглянуті у справі № 3/349-2213.
Доводи скаржника про те, що підстави позовних вимог по даній
справі є інші, ніж по справі № 3/349-2213 спростовуються тим, що
як підставу в обґрунтування своїх вимог щодо недійсності
договору скаржник визначав його право власності на спірне майно
на час укладення договору.
Посилання скаржника на те, що ним здійснено добудови до
існуючого майна і він внаслідок цього став власником цих будов,
що є іншою підставою його позову відхилено судом першої та
апеляційної інстанції, тому додаткова оцінка цих обставин не
відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує
свої вимоги і докази, що підтверджують позов. При цьому, ними є
юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються
нормами матеріального права, які врегульовують спірні
правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення, доказові
факти.
За таких обставин, колегія суддів вважає юридичну оцінку дану
місцевим та апеляційним судом обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи, крім того, судами вірно
застосований п. 2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і доведено
наявність всіх обставин, що потрібні для застосування цієї
норми.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2003 у
справі № 2/182-24/3 без змін.