ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 2-2/14619-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Кримської регіональної митниці
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.02.04
у справі господарського суду АР Крим
за позовом ТОВ "З"
до Кримської регіональної митниці
про спонукання погасити вексель
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не зявились
від відповідача не зявились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18-25.ХІ-03 господарським судом АР Крим задоволено
позовні вимоги щодо спонукання відповідача погасити вексель
№ 613240218383 від 25.01.02.
Постановою від 10.02.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 18-25.ХІ-03 господарського суду АР
Крим залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено
виконання вимог передбачених ч. 2 п/п 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 ЗУ
"Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.00 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ), оскільки не подано в
порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належних доказів
розприділення податковим органом оплаченої позивачем суми на суму
податкового боргу і суму пені, а також надіслання йому
повідомлення, в якому міститься дана інформація.
Порядок видачі, обліку та погашення векселів... від 07.08.96 № 937
( 937-96-п ) (937-96-п)
(далі Порядок) не пов'язує погашення векселя
векселедержателем зі сплатою пені за прострочку сплати мита.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Кримська регіональна митниця
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на порушення судовими
інстанціями норм процесуального та неправильним застосуванням норм
матеріального права, зокрема, ч. 2. п/п 16.3.3 п. 16.3 ст. 16
Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, в якій викладені обов'язки
податкових органів по розподіленню не сплаченої суми
заборгованості на суму боргу та суму пені, з подальшим надісланням
відповідного повідомлення платнику, а також передбачення порядок
сплати податкового боргу в частині.
Вважає помилковим застосування судами Порядку ( 937-96-п ) (937-96-п)
оскільки це суперечить п. п 16.3.3 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п. 19.6 цього Закону всі закони та інші
нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить йому.
Здійснення на векселі напису про його погашення можливе тільки
після здійснення за векселем платежу відповідно до вимог п. п
16.3.3 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційні інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом спору є спонукання Кримської регіональної митниці
погасити вексель № 613240218383 від 25.01.02.
Господарськими судами встановлено, що ТОВ "З" отримано в якості
внеску до Статутного фонду, майно з Турції і відповідно до чинного
законодавства оформлено на ім'я Кримської регіональної митниці
opnqrhi вексель від 25.01.02 № 613240218383 на суму 13591 долар і
11 центів із зобов'язанням векселедавця оплатити вексель до
23.02.02. Вказаний вексель взято митницею на облік 25.01.02, що
засвідчено відповідною відміткою на зворотньому боці документа
Ввезене майно було зачислене на баланс товариства 25.02.02., про
що податковою інспекцією зроблено відмітку від 25.02.02, тобто
зарахування майна на баланс відбулося з пропуском строку,
встановленого ст. 18ЗУ "Про режим іноземного інвестування" від
19.03.96 № 93/96-ВР ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
(далі Закон № 93/96-ВР).
04.09.03 платіжним дорученням № 158 позивач сплатив ввізне мито по
згаданому вище векселю в сумі 72461,00 грн., що по курсу НБУ на
день сплати складає 13591 долар. 11 центів і звернувся до
відповідача з проханням погасити вексель, останнім у відповідь був
направлений розрахунок суми пені по погашеному векселю.
Відповідно до ст. 18 ЗУ № 93/96-ВР ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
, майно, що
ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного
фонду підприємств з іноземними інвестиціями звільняється від
обкладення митом.
При цьому митні органі здійснюють пропуск такого майна на
територію України на підставі виданого підприємством простого
векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше як на 30
календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної
декларації.
Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період,
на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане
на баланс підприємства і податковою інспекцією зроблена відмітка
про це на примірнику векселя.
Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 937
( 937-96-п ) (937-96-п)
затверджено Порядок видачі, обліку і погашення
векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску
іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними
інвестиціями..., згідно пункту 11 якого, якщо вексель не погашено
протягом 30 календарних днів з дня оформлення ввізної митної
декларації, векселедавець зобов'язаний внести плату за векселем
протягом п'яти календарних днів.
Копія векселя, що належить векселедавцю, та копія платіжного
доручення з відміткою банку про оплату векселя подається
векселедержателю для погашення.
Надаючи митному органу право стягнення пені (п. 14 Порядку) у разі
несвоєчасного внесення плати за векселем, Порядок, виданий в
розвиток Закону № 93/96-ВР, не ставить погашення векселя в
залежність від факту сплати чи стягнення пені,а отже не входить в
протиріччя із Законом № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судами обгрунтовано звернуто увагу на те, що наявність у позивача
зобов'язань по пені не могло бути предметом розглянутого судового
спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 10.02.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи № 2-2/14619-2003 залишити без змін.