ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 19/270-03-9480
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “П”, м. Одеса
касаційну скаргу
на ухвалу від 10.12.2003
у справі № 19/270-03-9480
господарського суду Одеської області
за позовом Акціонерного банку “Ю”, м. Одеса
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “П”, м. Одеса
про усунення порушень прав заставодержателя
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2003
накладено арешт на земельну ділянку несільськогосподарського
призначення площею 10,3 гектарів, яка розташована по вул.
Генерала Петрова у місті Одесі за межами населених пунктів;
заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “П” вчиняти
будь-які дії, що стосуються земельної ділянки; заборонено будь-
яке спорудження житлових будинків, виробничих та інших будівель
та споруд, а також будь-які інші форми господарювання на
вказаній земельній ділянці; заборонено будь-яким іншим чином
використовувати зазначену земельну ділянку, в т.ч. проводити
роботи, пов'язані із збиранням та вивезенням верхнього
ґрунтового покриття земельної ділянки; заборонено іншим особам
вчиняти будь-які дії, що стосуються земельної ділянки
несільськогосподарського призначення.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 66
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його
заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право
вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду.
Приймаючи до уваги те, що відповідач здійснює будівельні роботи,
встановлює бетонні огороди, суд вважає, що невжиття заходів
забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду скаржник просить її
скасувати посилаючись на те, що при винесенні ухвали
господарським судом Одеської області порушено норми
матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 56, 57, 64,
67, 87 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 64, 87 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не направив відповідачу
ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про
забезпечення позову.
У відповідності із ст. 59 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
угода, яка визнана недійсною, вважається такою з моменту її
укладення. Укладаючи договір застави від 13.09.2002 з
Акціонерним банком “Ю”, Товариство з обмеженою відповідальністю
“А” на мало будь-яких прав на земельну ділянку
несільськогосподарського призначення, площею 10,3 гектара.
Крім того, у відповідності із ст. 66 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
забезпечення позову
застосовується лише у тому випадку, якщо неприйняття таких
заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду. Позивач у позовній заяві, а також
господарський суд Одеської області при винесенні ухвали про
забезпечення позову не обґрунтували необхідність застосування
заходів для забезпечення позову.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичним обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Акціонерний банк “Ю” та Товариство з обмеженою відповідальністю
“А” уклали договір застави від 13.09.2002, предметом застави за
вказаним договором є земельна ділянка несільськогосподарського
призначення площею 10,3 гектара, що розташована по вул. Генерала
Петрова у м. Одесі за межами населених пунктів на території
Таїровської селищної ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2003
задоволено клопотання АБ “Ю” про вжиття заходів до забезпечення
позову і накладено арешт на зазначену земельну ділянку, а також
заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “П” та будь-
яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються даної ділянки, як
то спорудження житлових будинків, виробничих та інших будівель і
споруд, будь-які інші форми господарювання, проводити роботи,
пов'язані із збиранням та вивезенням верхнього гранатового
покриття земельної ділянки.
Доводи суду стосовно обґрунтованості вимог АБ “Ю” щодо
накладення арешту на спірну земельну ділянку до уваги не
приймаються, оскільки в матеріалах справи містяться рішення
господарських судів, якими визнано недійсним договір купівлі-
продажу земельної ділянки від 28.08.2002, укладеного між
Овідіопольською районною державною адміністрацією та Товариством
з обмеженою відповідальністю “А”. Тобто, укладаючи договір
застави від 13.09.2002 з АБ “Ю”, Товариство з обмеженою
відповідальністю “А” не мало будь-яких прав на земельну ділянку.
Крім того, АБ “Ю” не надано будь-яких доказів, які б
підтверджували законність володіння спірною земельною ділянкою.
В той час, Товариство з обмеженою відповідальністю “П”
відповідно до Державного акту на право власності на земельну
ділянку від 04.12.2003 є власником спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони, яка
подала позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову. Забезпечення позову як засіб запобігання
можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом
інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як
за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії
процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в
апеляційному або у касаційному порядку, якщо невжиття таких
заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду.
Статтею 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено забезпечення
позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що
належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчинити певні
дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета
спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду
Одеської області від 10.12.2003 про забезпечення позову винесено
без з’ясування дійсних прав та обов'язків сторін.
З огляду на викладене колегія суддів вважає ухвалу
господарського суду Одеської області про накладення арешту на
земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною
площею 10,3 гектара, яка розташована по вул. Генерала Петрова у
м. Одесі за межами населених пунктів (на території Таїровської
селищної ради) передчасною і такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду
Одеської області від 10.12.2002 у справі № 19/270-03-9480
скасувати.