ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2004                              Справа N 17-6-26/02-6622

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві

касаційну  скаргу  Комунального підприємства  “С”  на  постанову

Одеського  апеляційного господарського суду від  19.11.2002р.  у

справі за позовом КП “С” до КП “РП” 

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  липні 2002 р. КП “С” пред’явило у господарський суд позов  до

КП  “РП” про стягнення 211906,09 грн. шкоди заподіяної внаслідок

неправомірних дій робітників КП “РП”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2002 р.,

залишеним    без   змін   постановою   Одеського    апеляційного

господарського суду від 19.11.2002р., у позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі  відповідач  просить  скасувати  постанову

Одеського  апеляційного господарського суду від 19.11.2002р.  та

рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2002 р. і

прийняти   нове  рішення,  яким  задовольнити  позовні   вимоги,

посилаючись   на   порушення   судом   норм   матеріального   та

процесуального права.

Касаційна  скарга  підлягає частковому задоволенню  з  наступних

підстав.

Відповідно  до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та п. 6  постанови

Пленуму  Верховного Суду України від 29.12.76 № 11  “Про  судове

рішення”   ( v0011700-76  ) (v0011700-76)
          (із  змінами   та   доповненнями)

мотивувальна  частина  рішення повинна  мати  встановлені  судом

обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку,  а

також  оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд  виходив  при

задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон  та

інші  нормативні  акти  матеріального права,  на  підставі  яких

визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.

Суд  як  першої,  так  і  другої  інстанції  вирішуючи  спір  не

з’ясували   правову  природу  правовідносин,  які  виникли   між

сторонами  з  приводу заявленого позову, що впливає  на  предмет

доказування   і  правильність  застосування  норм  матеріального

права.

При  цьому суду слід ретельно з’ясувати, що є і предметом  спору

та  його  складовими, як і обставини, з якими  позивач  пов’язує

заявлений позов та їх доведеність з боку останнього.

Таким чином, коли судом не з’ясовано дійсних обставин справи, що

впливає  на  правильність  застосування  норм  матеріального   і

процесуального права, ухвалені судові рішення визнати  законними

і обґрунтованими не можна.

При  новому  розгляді  справи суду  слід  врахувати  наведене  і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  Комунального  підприємства  “С”  задовольнити

частково.

Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

19.11.2002р. та рішення господарського суду Одеської області від

19.09.2002  р. скасувати і справу передати на новий  розгляд  до

суду першої інстанції, в іншому складі суду.