ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2004                                   Справа N 16/360

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            дочірнього підприємства “Торговий дім

відкритому засіданні     “Сандора”, с. Миколаївське,

матеріали                Миколаївської обл. (далі – ДП “Торговий

касаційної скарги        дім “Сандора”)

на постанову             Донецького апеляційного господарського

                         суду від 10.02.2004

у справі                 господарського суду Донецької області

                         № 16/360

за позовом               ДП “Торговий дім “Сандора”

до                       приватного підприємця Іванова Івана

                         Антоновича, м. Донецьк

                         (далі – ПП Іванов І. А.)

про   стягнення 9 430 грн. 95 коп.

Представник позивача – Яценко Г.В.

                       В С Т А Н О В И В:

В  позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача борг  в

сумі  9209  грн. 43 коп. та 221 грн. 52 коп. пені.  Свої  вимоги

позивач  обгрунтовує укладеним між сторонами договором  поставки

№ 01-04/2003 від 23.05.2003 та накладними.

Господарський  суд  Донецької області рішенням  від  17-21.11.03

провадження по справі про стягнення заборгованості припинено  на

підставі  п.  1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          у  зв’язку  з

відсутністю предмета спору. В частині стягнення пені відмовлено,

оскільки  заборгованості у відповідача перед позивачем  немає  і

прострочення платежу не було.

Донецький   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

10.02.2004   залишив   без  змін  рішення  господарського   суду

Донецької області від 17-21.11.2003.

В  касаційній  скарзі ставиться питання про  скасування  судових

рішень  з  підстав неправильного застосування норм матеріального

права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Між   сторонами  укладено  договір  поставки  №  01-04/2003  від

23.05.2003  за яким позивач зобов’язався протягом  дії  договору

передати відповідачу у власність продукцію.

Згідно умов договору позивач поставив відповідачеві продукцію на

загальну суму 9251 грн. 25 коп.

Оплата  поставленої  продукції  згідно  п.  3.2  договору   мала

проводиться у семиденний строк з дати відвантаження, вказаної  в

накладній,  або  що  оплата проводиться по факту  отримання  від

постачальника.

Господарськими   судами   першої   та   апеляційної    інстанцій

встановлено, що відповідач здійснив повну оплату товару по факту

отримання через торговельного агента позивача.

На   відміну  від  апеляційної  інстанції  касаційний   суд   не

встановлює  обставини, які не були встановлені судом  першої  та

апеляційної інстанції, не перевіряє докази і не збирає  нові,  а

перевіряє   застосування  норм  матеріального  і  процесуального

права.

Приймаючи  до уваги встановлені апеляційною інстанцією  фактичні

обставини,  колегія  суддів  не знаходить  підстав  передбаченим

ст.  111-10  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         для скасування оскаржуваної

постанови.

Враховуючи  наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

10.02.2004 у справі № 16/360 залишити без змін, касаційну скаргу

без задоволення.