ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 8/603
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного
ремонтноексплуатаційного депо № 3 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 9 грудня 2003 року у справі
№ 8/603 за позовом державного науково-виробничого підприємства "М"
до комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного
ремонтноексплуатаційного депо № 3 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2002 року державне науково-виробниче підприємство "М"
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до
комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного
ремонтноексплуатаційного депо № 3 про стягнення 16013,61 грн.
шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивачем зменшена сума розміру позовних вимог до 13417,64 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 вересня 2003 року
позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 13417,64 грн. основного боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9
грудня 2003 року рішення місцевого суду уточнено. Зазначено в
резолютивній частині рішення в назві відповідача замість слів
"комунальне підприємство "ПТ" Тролейбусне ремонтноексплуатаційне
депо № 3" правильну назву відповідача - комунальне підприємство
"ПТ". В іншій частині зазначене рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суддів, посилаючись на те, що
попередніми судовими інстанціями порушені норми матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, 23 січня 2002 року по вул. Мельникова в м. Києві
тролейбус маршруту № 19 за № 3326 зіткнувся з автомобілем DАЕWOO
Espero, якому заподіяна шкода.
Матеріалами перевірки, проведеної ДАІ Шевченківського РУГУ МВС м.
Києва, встановлено, що ДТП була скоєна з вини водія тролейбуса
№ 19.
Відповідно до акту № 2501/12 автотоварознавчого дослідження від 25
січня 2002 року матеріальний збиток становить 13417,64 грн., а
вартість відновлювального ремонту автомобіля DАЕWOO Espero складає
16013,61 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги та залишаючи рішення
місцевого суду без змін, попередні судові інстанції виходили з
того, що відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з
вини її працівників під час виконання ними своїх трудових
(службових) обов'язків.
Проте, з вказаним висновком судів погодитись не можна, оскільки
він прийнятий з порушенням норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання чи стосуються
прийняті у справі рішення прав та обов'язків третіх осіб, а саме,
працівника комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного
ремонтно-експлуатаційного депо № 3 Серчена О.В. - водія тролейбусу
маршруту № 19 за № 3326 та С-ко А.Є. - водія автомобіля DАЕWOO
Espero, та чи не стосуються вказані рішення їх прав та
охоронюваних законом інтересів, оскільки в силу вимог трудового
законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність за
шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на
них трудових обов'язків.
В разі встановлення того факту, що прийняті у справі рішення
зачіпають їх інтереси та стосуються їх прав та обов'язків, суду
слід вирішити питання про притягнення їх до участі у справі в
якості третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2002 року
Науководослідним Бюро судових експертиз було складено акт №
2501/12 автотоварознавчого дослідження, висновки якого було
покладено в основу прийнятих судових рішень.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій щодо визначення
розміру матеріальної шкоди погодитись не можна, оскільки вони
ґрунтуються без урахування вимог ст. 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
про належність і
допустимість доказів.
Зокрема, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що
вказаний акт за своєю природою, в силу Положення про порядок
проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних
засобів, є лише висновком спеціаліста і при відсутності згоди
сторін щодо розміру збитків, визначених даним актом, не є доказом
в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на викладене, рішення місцевого суду та постанову
апеляційної інстанції не можна визнати законними та
обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального
та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, з'ясувати
обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства "ПТ" в особі
Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 8 вересня 2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня
2003 року у справі № 8/603 скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.