ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 5/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення по Закарпатській області Фонду державного
майна України на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 8 грудня 2003 року у справі № 5/125 за позовом
Регіонального відділення по Закарпатській області Фонду державного
майна України до відкритого акціонерного товариства "С", за участю
третьої особи - приватного підприємця В-н Імре Імрейова про
встановлення права державної власності на приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року Регіональне відділення по Закарпатській області
Фонду державного майна України звернулось до господарського суду
Закарпатської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства "С" про встановлення права державної власності на
приміщення майстерні по ремонту взуття, пошиву одягу та перукарні,
що знаходиться за адресою: смт. Перечин, посилаючись на те, що за
договором купівлі-продажу державного майна здійснено відчуження
цілісного майнового комплексу заводу "С" вартістю 1093938 тис.
крб. за відсутності акту приймання-передачі об'єктів
соціально-побутового призначення, до складу яких входить спірне
приміщення.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11 вересня
2003 року позов задоволено. Визнано державну власність на
нежитлове приміщення майстерні по ремонту взуття, пошиву одягу,
балансоутримувачем якого є відкрите акціонерне товариство "С".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8
грудня 2003 року рішення місцевого суду скасовано, а у задоволенні
позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом
порушені та неправильно застосовані норми матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи,
вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом,
на підставі наказу позивача від 28 вересня 1993 року № 3/83
методом акціонування відповідно до Плану приватизації,
затвердженого начальником Закарпатського Регіонального відділення
Фонду державного майна України від 20 грудня 1993 року, здійснено
приватизацію державного підприємства заводу "С".
Об'єктом продажу був цілісний майновий комплекс, оціночна вартість
якого складала 1093938 тис. крб.
За договором купівлі-продажу від 30 грудня 1993 року, укладеним
сторонами, та актом передачі об'єкта приватизації від 23 травня
1994 року відповідач став власником майна цілісного майнового
комплексу заводу "С".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу
заводу "С" вартість всього комплексу складає 1663734 тис. крб., в
тому числі 1093938 тис. крб. - вартість майна, що підлягає
приватизації і 569796 тис. крб. - вартість майна, вилученого з
вартості цілісного майнового комплексу у зв'язку з пільговими
умовами передачі трудовому колективу.
В перелік об'єктів, як підлягали безкоштовній передачі трудовому
колективу, включено і приміщення майстерні по ремонту взуття,
пошиву одягу.
Оскільки за договором купівлі-продажу від 30 грудня 1993 року і
атом передачі майна від 23 травня 1994 року покупець отримав майно
лише вартістю 1093938 тис. крб., передача об'єктів
соціально-побутового призначення за вказаним актом у власність
відповідача не відбулась, а знаходження спірного нежитлового
приміщення на балансі відповідача не породжує для останнього права
власності на нього, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.
При розгляді апеляційної скарги, суд другої інстанції дійшов
підставного висновку про необхідність скасування рішення місцевого
суду та відмови в позові, оскільки при проведенні приватизації
заводу "С" позивач визнав факт створення переданих товариству
покупців об'єктів соціально-побутового призначення за рахунок
коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів). Акт оцінки
вартості цілісного майнового комплексу заводу "С" та План
приватизації заводу "С", затверджені у встановленому законом
порядку позивачем, є чинними.
Викуп майна заводу здійснений 30 грудня 1993 року за договором
купівлі-продажу державного майна, зареєстрованим та посвідченим у
встановленому законом порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу проданого
майна включено як майно, яке підлягає викупу, так і майно, для
якого встановлено пільга і яке передається трудовому колективу
безкоштовно. Факт передачі майна позивачем підтверджується актом
передачі майна державного підприємства від 20 квітня 1995 року, на
підставі якого та договору від 30 грудня 1993 року, відповідачу
видано свідоцтво про право власності. Позивачем не надано належних
доказів, які б підтверджували факт невключення до складу цілісного
майнового комплексу заводу "С" спірного нежитлового приміщення
майстерні по ремонту взуття, пошиву одягу та залишення вказаного
приміщення у державній власності, у зв'язку з чим позовні вимоги є
безпідставними.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним,
обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а
доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції зміні
або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення по Закарпатській області
Фонду державного майна України залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8
грудня 2003 року у справі № 5/125 без змін.