ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                          П О С Т А Н О В А
                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
12.05.2004                                   Справа N 15/8
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
державного    підприємства    "ЕР"   на   постанову   Запорізького
апеляційного господарського суду від  20  листопада  2003  року  у
справі   №   15/8  за  позовом  державного  підприємства  "ЕР"  до
відкритого  акціонерного  товариства  "Енергопостачальна  компанія
"ХЕ" про стягнення суми, -
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У грудні  2002  року  державне  підприємство  "ЕР"  звернулось  до
господарського суду Херсонської області з  позовом  до  відкритого
акціонерного   товариства  "Енергопостачальна  компанія  "ХЕ"  про
стягнення заборгованості в сумі 46503712,54  грн.,  з  урахуванням
індексу інфляції в розмірі 52021,22 грн., 3 % річних, що становить
628197,89 грн.  та пені в сумі  2720085,90  грн.,  посилаючись  на
невиконання відповідачем умов договору № 432/01 від 20 жовтня 1998
року щодо оплати наданої електричної енергії.
 
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про  зменшення  розміру
неустойки  у  вигляді  пені  і  3 %  річних за неналежне виконання
зобов'язань,  яке судом задоволено,  а розмір  вказаної  неустойки
зменшено на 50 %.
 
Рішенням господарського  суду  Херсонської  області  від 13 лютого
2003 року позов задоволено частково.  Стягнуто  з  відповідача  на
користь  позивача  39703367,44  грн.  основного боргу,  52021 грн.
збитків від інфляції,  34317,89 грн.  3 %  річних, 1210810,79 грн.
пені  за  прострочку платежу та судові витрати.  Надана відстрочка
виконання рішення до 1 травня 2003 року.
 
5 серпня 2003 року відповідач  звернувся  до  господарського  суду
першої  інстанції  з заявою про відстрочку та розстрочку виконання
рішення у справі на строк до 60 місяців, починаючи з 5 серпня 2003
року.
 
Ухвалою місцевого суду від 18 серпня 2003 року, залишеною без змін
постановою Запорізького апеляційного господарського  суду  від  20
листопада   2003   року,   вказану   заяву   задоволено  частково.
Відповідачу надано розстрочку  виконання  рішення  строком  на  24
місяці  та  ухвалено  виконання рішення проводити наступним чином:
починаючи з серпня 2003 року видавати позивачу наказ на  стягнення
з відповідача 1708430,63 грн.
 
В касаційній  скарзі позивач просить скасувати постановлені судові
рішення,  та прийняти нове рішення,  яким в задоволенні заяви  про
відстрочку   і   розстрочку   виконання  рішення  суду  відмовити,
посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями неправильно
застосовані норми матеріального і процесуального права.
 
У відзиві   на   касаційну   скаргу  відповідач  просить  залишити
оскаржувані судові  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу  без
задоволення,  посилаючись  на  відсутність правових підстав для її
задоволення.
 
Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали
справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї,  суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з
таких підстав.
 
Відповідно до ч.  1 ст.  121 Господарського процесуального кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          при  наявності  обставин,  що  ускладнюють
виконання  рішення  або  роблять  його неможливим,  та залежно від
обставин справи,  суд може відстрочити або  розстрочити  виконання
рішення.
 
Приймаючи ухвалу  про  надання  відповідачу  розстрочки  виконання
рішення суду строком на 24 місяці, місцевий суд виходив з того, що
Законом  України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної
плати,  плати  за  житлово-комунальні  послуги,  спожиті  газ   та
електроенергію"   ( 554-15  ) (554-15)
          зобов'язано  відповідача  провести
реструктуризацію і ця реструктуризація не залежить від  його  волі
та його фінансового становища.
 
Встановивши, що  значна  частина  заборгованості відповідача перед
позивачем  складається  із  заборгованості  населення  по   оплаті
наданих   послуг   перед   відповідачем   і   дана  заборгованість
реструктуризована,  суд дійшов висновку про  необхідність  надання
відповідачеві розстрочки виконання судового рішення.
 
При розгляді  апеляційної  скарги,  суд  другої  інстанції  дійшов
обґрунтованого висновку про залишення оскарженої ухвали  місцевого
суду   без   змін,   посилаючись  на  те,  що  матеріалами  справи
підтверджено,  що  питому  вагу  споживачів  електроенергії,   яку
поставляє   відповідач,   складає   населення,   яке   за  спожиту
електроенергію розраховується несвоєчасно та не в повному  обсязі,
що призвело до складного фінансового становища відповідача.
 
Висновок судів   попередніх  інстанцій  про  підставність  поданої
відповідачем заяви в частині надання розстрочки виконання  рішення
є  законним,  обґрунтованим,  відповідає  нормам  матеріального  і
процесуального права,  фактичним обставинам та наявним  матеріалам
справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
 
З огляду  на  викладене,  підстав  для зміни або скасування ухвали
місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу  державного  підприємства   "ЕР"   залишити   без
задоволення,  а ухвалу господарського суду Херсонської області від
18  серпня  2003  року  та  постанову  Запорізького   апеляційного
господарського суду від 20 листопада 2003 року у справі № 15/8 без
змін.