ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 11/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "М" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15 квітня 2003 року у
справі № 11/63 за позовом закритого акціонерного товариства
"М" до товариства з обмеженою відповідальністю "К" про стягнення
суми, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 року закрите акціонерне товариство "М" звернулось
до господарського суду Черкаської області з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "К" про стягнення
заборгованості та пені в сумі 28321,93 грн., посилаючись на
невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 6
травня 2001 року щодо оплати майна.
Доповненням до позовної заяви позивач збільшив суму позовних
вимог та просив суд стягнути з відповідача 31932,68 грн., в тому
числі пеню в сумі 2465,40 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 28 січня
2003 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 27000 грн. боргу, 2465,40 грн. пені та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15
квітня 2003 року (рішення місцевого суду скасовано, а в позові
відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові
витрати за подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 6 травня 2001 року сторонами укладено
договір купівлі-продажу, на виконання умов якого позивач передав
відповідачу рухоме та нерухоме майно загальною вартістю 34000
грн., а відповідач зобов'язався провести оплату цього майна
згідно визначеного договором графіку, з останнім строком платежу
30 листопада 2002 року.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що в порушення
умов договору від 6 травня 2001 року відповідач повного
розрахунку з позивачем не провів, заборгувавши йому на час
звернення до суду 27000 грн.
До того ж, судом першої інстанції встановлено, що договором
передбачена пеня за прострочення оплати, яка за розрахунком
позивача становить 2465,40 грн. та підлягає стягненню.
При розгляді апеляційної скарги, суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та
відмови в позові, посилаючись на відсутність в матеріалах справи
оригіналів або належним чином засвідчених копій первинних
документів, на підставі яких місцевим судом прийнято рішення у
справі, та недоведеність позивачем належного виконання ним та
неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від
6 травня 2001 року, що не дає підстав для задоволення позовних
вимог.
Проте, як з висновком місцевого суду про задоволення позову, так
і з протилежним висновком апеляційного господарського суду,
погодитись не можна, оскільки вони прийняті за неповно
встановлених обставин справи.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд другої інстанції
правильно зазначив, що в матеріалах справи відсутні оригінали
або належним чином засвідчені копії відповідних документів.
Між тим, наявність вказаних документів впливає на правильність
вирішення спору та застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний господарський суд,
переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується
правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Встановивши, що в матеріалах справи знаходяться відповідні
документи, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, які не
засвідчені належним чином, суд для виконання вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
силу ст. 38 вказаного Кодексу, зобов'язаний був витребувати їх
від сторони, але не мав підстав для відмови в позові з
посиланням на недоведеність вказаних позивачем обставин справи.
З огляду на викладене, рішення та постанову у справі не можна
визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з
нормами матеріального і процесуального права, фактичними
обставинами справи, а тому вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід урахувати наведене, з'ясувати
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "М"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 28 січня 2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 15 квітня 2003 року у справі № 11/63 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.