ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N П15/2067
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
касаційної скарги комбінат”, м. Кривий Ріг
на постанову від 18.12.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № П15/2067 господарського суду
Дніпропетровської області
за заявою Дочірнього підприємства “Лозівське
спеціалізоване управління № 133”
Акціонерного товариства монтажних і
спеціальних будівельних робіт
“Харківстальконструкція”, м. Лозова
до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат”, м. Кривий Ріг
про банкрутство
за участю представника сторони:
від боржника – Смирний О.С., довір. від 30.12.2003 р.
№ 16-81/647
В С Т А Н О В И В:
01.07.2003 р. господарським судом Дніпропетровської області було
порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат”.
01.08.2003 р. в газеті “Голос України” було опубліковано
оголошення про порушення даної справи.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
10.09.2003р. (суддя Полєв Д.М.) заяву Дочірнього підприємства
“Лозівське спеціалізоване управління № 133” Акціонерного
товариства монтажних і спеціальних будівельних робіт
“Харківстальконструкція” про визнання грошових вимог до боржника
у сумі 1 366 339,00 грн. залишено без розгляду.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що
вимоги до боржника заявлені після закінчення тридцятиденного
строку, встановленого для їх подання.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.12.2003р. (судді: Коршун А.О. - головуючий, Виноградник
О.М., Джихур О.В.) ухвалу господарського суду від 10.09.2003 р.
скасовано, матеріали за заявою Дочірнього підприємства
“Лозівське спеціалізоване управління № 133” Акціонерного
товариства монтажних і спеціальних будівельних робіт
“Харківстальконструкція” передано до розгляду до суду першої
інстанції.
Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати оскаржуваний судовий акт та залишити без змін
ухвалу від 10.09.2003 р.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оголошення про
порушення справи про банкрутство було опубліковано в офіційному
друкованому органі 01.08.2003 р. та тридцятиденний строк,
встановлений для подання заяви з грошовими вимогами до боржника,
з урахуванням ч. 3 ст. 51 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, закінчився
01.09.2003 р.
20.08.2003 р. кредитор – Дочірнє підприємство “Лозівське
спеціалізоване управління № 133” Акціонерного товариства
монтажних і спеціальних будівельних робіт
“Харківстальконструкція” звернувся до господарського суду з
заявою з грошовими вимогами до боржника, поданою у відповідності
з вимогами ст. 14 Закону.
Однак, ухвалою господарського суду Дніпропетровської від
26.08.2003 р. вказана заява була повернута кредитору на підставі
пунктів 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв’язку з
неподанням доказів сплати державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В порушення
приписів ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо розсилання ухвали
сторонам не пізніше п'яти днів після її прийняття, дана ухвала
була надіслана кредитору лише 02.09.2003 р., що встановлено
судом апеляційної інстанції та підтверджується оригіналом
конверта, яким ухвала направлена стороні.
Тобто, ухвала про повернення заяви з грошовими вимогами до
боржника направлена судом з порушенням процесуальних строків,
після закінчення тридцятиденного строку на подання заяви з
грошовими вимогами до боржника, що позбавило кредитора
можливості вчасно, в межах встановленого Законом строку, подати
повторно заяву з грошовими вимогами до боржника.
Більш того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 4,
10 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд повертає позовну
заяву (в даному випадку – заяву з грошовими вимогами до
боржника) та додані до неї документи без розгляду, якщо не
подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та
розмірі, а також не подано доказів сплати витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Однак, згідно з приписами ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку
провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
В силу особливостей справи про банкрутство норми ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не можуть бути застосовані господарським
судом до відносин неспроможності у вказаній категорії справ в
повному обсязі без певних правових обмежень.
Враховуючи те, що ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що
заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,
або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються
погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою
затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним
3 поновленню не підлягає.
Отже, залишення заяви з грошовими вимогами до боржника без
розгляду з підстав неподання доказів сплати державного мита та
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
може мати незворотні негативні правові наслідки, як-то
припинення зобов’язань боржника перед кредитором та втрату
останнім належного йому майнового права.
За таких обставин справи місцевий господарський суд
зобов’язаний, скориставшись своїм правом, наданим ст. 38 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витребувати у кредитора відповідні докази і
надати певний строк для усунення недоліків. А в разі неподання
витребуваних доказів – винести відповідну ухвалу.
При цьому, слід зазначити, що в день первісного подання заяви до
суду кредитором було сплачено держмито та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду
апеляційної інстанції є правомірними та підстав для скасування
винесеної постанови у справі не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 41, 63, 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.12.2003р. у справі № П15/2067
залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.12.2003р. у справі № П15/2067 залишити без змін.