ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N П12/4704
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Комунального підприємства “К”,
судовому засіданні м. Кривий Ріг
касаційну скаргу
на постанову від 09.12.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № П12/4704
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Комунального підприємства “К”,
м. Кривий Ріг
до Суб'єкта підприємницької діяльності
– судового експерта
автотоварознавця Р-юк О.В.,
м. Кривий Ріг
про визнання недійсним акту автотоварознавчого дослідження
спеціаліста
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
31.10.2003 відмовлено в прийнятті позову Комунального
підприємства “К” до Суб'єкта підприємницької діяльності судового
експерта автотоварознавця Р-юк О.В. про визнання недійсним акту
автотоварознавчого дослідження спеціаліста на підставі п. 1
ст. 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до роз’яснень
Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від
26.01.2000 не підлягають розгляду господарським судам заяви про
визнання недійсними актів перевірок чи дій посадових осіб,
оскільки не мають обов’язкового характеру.
Висновок (акт) автотоварознавчого дослідження спеціаліста не є
актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.12.2003 ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 31.10.2003 залишено без змін з тих же підстав.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати і прийняти рішення про визнання недійсним акту
автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 06 від 19.02.2003
посилаючись на те, що оскаржуваний акт є ненормативним і позов
про визнання його недійсним підвідомчий розгляду в господарських
судах, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України
від 02.07.2002.
Крім того, зазначає скаржник апеляційним судом порушено вимоги
статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Зазначена постанова не містить посилань на Закон,
чому саме оспорюваний акт не підвідомчий для розгляду у
господарських судах і чому саме господарський суд розглядає
заяви про визнання недійсними тільки обов’язкових для виконання
рішень державних та інших органів.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Комунальне підприємство “К” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області із позовом до суб'єкта підприємницької
діяльності судового експерта автотоварознавця Р-юк О.В. про
визнання недійсним акту автотоварознавчого дослідження
спеціаліста.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні,
розўрваннў і виконанні господарських договорів та з інших
підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві. Наведена норма носить
загальний характер.
Акт державного органу – це юридична форма рішень цього органу,
які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин,
породжують певні правові наслідки і мають обов’язковий характер
для суб’єктів цих відносин.
Акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного
характеру, тобто індивідуальні.
На думку скаржника акт автотоварознавчого дослідження
спеціаліста є ненормативним актом і позов про визнання його
недійсним підвідомчий розгляду в господарських судах.
Зазначене спростовується тим, що акт ненормативного характеру
породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи
визначеного ним певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Акт автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 19.02.2003
№ 06 складено відповідачем за результатом огляду транспортного
засобу і є службовим документом, що засвідчує певні юридичні
факти і не має обов’язкового характеру, оскільки оцінюється
судом в сукупності з іншими доказами, а тому не може вважатися
актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою
визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів
підприємства чи організації – позивача у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої та
апеляційної інстанції обґрунтовано прийшли до висновку, щодо
непідвідомчості спору господарським судам, а тому касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 у справі № П12/4704 без змін.