ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 46/123-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна м. І. - головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Ходаківської І.П. ,
розглянувши у відкритому Східної регіональної митниці
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 25.02.2004 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом приватного підприємця Бабича
Олександра Леонідовича
до Східної регіональної митниці,
Управління державного казначейства
у Харківській області
про стягнення 9013,02 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача1: не з’явились;
- відповідача2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2003
р. у справі № 46/123-03 позов приватного підприємця Бабича
Олександра Леонідовича (ПП бабич О.Л.) до Східної регіональної
митниці та Управління державного казначейства у Харківській
області про стягнення 9 013,02 грн. задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 р. рішення господарського суду харківської області
від 19.12.2003р. залишено без змін.
Східна регіональна митниця у поданій касаційній скарзі просить
постанову Харківського апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Харківської області у даній справі
скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається
на неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
п.п. 1.3, 2.2, 3.1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело до прийняття незаконних
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватний
підприємець Бабич О.Л. відповідно до свідоцтва про державну
реєстрацію від 08.02.2001р. зареєстрований як суб’єкт
підприємницької діяльності і є платником єдиного податку на
підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.02.2001 р.
В лютому та березні 2001 р. ПП Бабич О.Л. здійснював ввезення на
митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом плити
ДСП.
Під час митного оформлення вказаного вантажу Східна регіональна
митниця утримала з ПП Бабича О.Л. ПДВ в сумі 9013 грн. 20 коп.
Згідно з п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку на додану вартість є
особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України
або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання
або споживання на митній території України, за винятком фізичних
осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі, коли такі
фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах,
що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
об’єктом оподаткування є операції щодо продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, в тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та
операції з передачі права власності на об’єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованостў заставодавця і щодо ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг),
що надаються нерезидентам для їх використання або споживання на
митній території України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договором оренди (лізингу), застави та
іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах
з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати
податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів
(робіт, послуг).
Оскільки, господарський суд першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про стягнення з
державного бюджету 9013,20 грн. зайво сплаченого податку на
додану вартість, на вказані вимоги законі уваги не звернули, то
постановлені по справі рішення не можна визнати законними і
обґрунтованими, в зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа
– направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Східної регіональної митниці задовольнити
частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.02.2004р. та рішення господарського суду Харківської області
від 19.12.2003р. у справі № 46/123-03 скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Харківської
області.