ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 45/20/529
(ухвалою Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.,
Яценко О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги АКБ "Правекс-Банк"
на рішення господарського суду міста Києва
від 21.01.2004 р.
у справі N 45/20/529 господарського суду міста Києва
за позовом АКБ "Правекс-Банк"
до Національного банку України
третя особа Міністерство юстиції України
про визнання недійсним акта нормативного характеру -
постанови правління Національного банку України від 04.07.2001 р.
N 259 ( z0622-01 ) (z0622-01)
за участю представників сторін:
від позивача - Жогіна О.О., довір. від 23.03.2004 р. б/н;
від відповідача - Скуратівський А.В., довір.
від 27.03.2003 р. N 18-208/1092-2287;
від третьої особи - Островська О.В., довір. від 19.09.2003 р.
N 28-5/1329
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2004 р. у
справі N 45/20/529 (суддя - Балац С.В.) в позові
АКБ "Правекс-Банк" до Національного банку України про визнання
недійсними підпунктів "а", "в", "г" пункту 4 Правил проведення
перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України,
затверджених Постановою Правління Національного банку України від
4 липня 2001 року N 259 ( z0622-01 ) (z0622-01)
та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 23 липня 2001 р. за N 622/5813,
відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням,
АКБ "Правекс-Банк" звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний
судовий акт та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до частини 1 статті 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.
При новому розгляді справи судом першої інстанції було
дотримано вимоги зазначеної норми процесуального права та виконано
вказівки постанови Вищого господарського суду України у даній
справі.
До участі у справі було залучено Міністерство юстиції
України, яке, здійснюючи державну реєстрацію нормативного акта,
проводить його правову експертизу. Судом з'ясована правова позиція
державного органу та враховано його доводи щодо відповідності
положень Постанови Правління Національного банку України "Про
затвердження Правил проведення перевірок пунктів обміну іноземної
валюти на території України" від 4 липня 2001 року N 259
( z0622-01 ) (z0622-01)
(далі - Постанова) вимогам чинного законодавства.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції надана
обґрунтована правова оцінка оскаржуваним положенням Постанови
( z0622-01 ) (z0622-01)
.
Нормами статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
передбачено право Національного банку України вимагати і
одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про
здійснення ними валютних операцій.
Відповідно до системного аналізу положень Закону України "Про
Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
, Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
та Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
норми останнього не регулюють порядок здійснення
валютного контролю. Відповідно, стаття 71 цього Закону не визначає
правил проведення перевірок і не встановлює повноважень головного
органу валютного контролю щодо виконання ним завдань і обов'язків,
покладених законодавством України з валютного регулювання.
Враховуючи те, що Національний банк України здійснює контроль
за виконанням правил регулювання валютних операцій на території
України з усіх питань, не віднесених Декретом Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
до компетенції інших державних органів (стаття 13
Декрету), колегією суддів визнається, що оскаржувана Постанова
( z0622-01 ) (z0622-01)
прийнята Національним банком України в межах наданих
повноважень.
Стаття 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено
невідповідність оскаржуваних положень Постанови ( z0622-01 ) (z0622-01)
нормам чинного законодавства.
Разом з тим, враховуючи межи перегляду справи в суді
касаційної ін станції, встановлені статтею 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів погоджується з висновком місцевого
господарського суду, що позивач також не довів факту порушення
своїх прав та законних інтересів прийнятою Національним банком
України Постановою ( z0622-01 ) (z0622-01)
.
Таким чином, колегія суддів, перевіряючи застосування судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права,
дійшла висновку, що рішення у справі прийнято на підставі повного
і всебічного розгляду судом всіх обставин справи і у відповідності
до положень чинного законодавства та підстав для його скасування і
задоволення касаційної скарги не вбачається.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 33, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АКБ "Правекс-Банк" на рішення
господарського суду міста Києва від 21.01.2004 р. у справі
N 45/20/529 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2004 р.
у справі N 45/20/529 залишити без змін.