ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 41/401-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. - головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Комінтернівському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.02.2003 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ “Промспецобладнання”
до Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова,
Відділення Державного казначейства
Комінтернівського району м. Харкова
про стягнення 15000 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача1: не з’явились;
- відповідача2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2003
р. у справі № 41/403-03 позов ТОВ “Промспецобладнання” до
Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі
м. Харкова Відділення Державного казначейства у
Комінетрнівському районі м. Харкова про стягнення з Державного
бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ за червень 2003
року у сумі 15 000 грн. задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. рішення господарського суду Харківської області від
17.12.2003р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі
м. Харкова звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду скасувати. В обґрунтування
посилається на неврахування судом норм матеріального права, а
саме, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р.
№ 2014 “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для
погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість” ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ
“Промспецобладнання” у встановленому порядку до органів
податкової служби надано податкову декларацію по ПДВ за червень
2003 р., в якій до бюджетного відшкодування вказана сума
36457,00 грн., в т.ч. по експортним операціям в сумі 21236 грн.,
залишок – 15221 грн. Актом перевірки ДПІ від 28.08.2003 р.
№ 527/23-204 порушень у визначенні податкового кредиту не
визначено.
Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,
що настає за звітним періодом.
П. п. 7.7.3 ст. 7 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Факт непогашення позивачу бюджетної заборгованості по податку на
додану вартість за червень 2003 року у визначений Законом
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк
відповідачами не оспорюється.
Згідно п.п. 7.7.3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету, що і було здійснено
позивачем.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог щодо
стягнення бюджетної заборгованості за червень 2003 року в сумі
15000 є законним і обґрунтованим.
Доводи ДПІ про можливість погашення бюджетної заборгованості з
ПДВ за червень 2003 р. перед ТОВ “Промспецобладнання” лише
шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої держаної позики з
терміном обігу п’ять років до уваги не приймаються, оскільки
оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики із
строком обігу п'ять років, випущених для погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
здійснюється відповідно до статті 12 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
та Законів
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, “Про
цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, “Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні” ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
.
Пунктом 11.4 ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що зміни порядку
оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись
лише внесенням змін до цього Закону. Оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
облігаціями внутрішньої державної позики Законом України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачено.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск
облігацій внутрішньої державної позики для погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість” ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
№ 2014, якою затверджено основні умови
випуску облігацій внутрішньої державної позики та порядок
випуску, обліку, погашення цих облігацій, прийнята 25.12.2003
р., тобто після винесення рішення господарським судом
Харківської області.
Відповідно до ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони
та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,
крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують
відповідальність особи.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. та рішення господарського суду Харківської області
від 17.12.2003р. у справі № 41/401-03 залишити без змін.