ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 8/525
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу ДПІ в м. Суми
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду
від 25.02.04
у справі господарського суду Сумської області
за позовом ЗАТ "ІІ"
до ДПІ в м. Суми
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19.12.03 господарського суду Сумської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми № 50/23-617/23050472/23533 від
04.06.03, № 3343/23-213/1/23050472/235332 від 04.06.03,
№ 50/23-617/23050472/23533/1, № 3343/23213/1/23050472/23532/1 від
07.08.03, № 50/23-617/23050472/23533/2, № 3343/23-
213/1/23050472/23532/2 від 08.09.03.
Постановою від 25.02.04 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 19.12.03 господарського суду Сумської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Законом України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від
23.09.94 № 185/94-ВР (далі ЗУ № 185/94-ВР), Декретом КМУ "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
(далі Декрет КМУ) не забороняється припинення зобовязань шляхом
заліку зустрічної вимоги по зовнішньоекономічних договорах, а
статтею 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що зобовязання
припиняються зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої
настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом
витребування.
Інструкцією НБУ "Про порядок здійснення контролю і отримання
ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями"
( z0338-99 ) (z0338-99)
від 24.03.94 № 136 (далі Інструкція НБУ) встановлено,
що у випадку, якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку
на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобовязань за
експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом
поставки товару, то після отримання банком від резидента копії
документа, згідно з яким внесені зміни до цього договору, банк
знімає цю експортну операцію з контролю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Суми звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
їх скасувати, посилаючись на те, що Харківським апеляційним
господарським судом не враховані положення ст. 1 ЗУ № 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, де зазначається, що виручка резидентів у іноземній
валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених
банках у термін виплати заборгованостей, зазначених у контрактах,
але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
продукції, що експортується, а також ст. 4 вказаного Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, якою передбачено відповідальність за порушення
резидентами термінів розрахунків, встановлених ст. 1.
Застосування судами ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
протирічить
чинному законодавству, оскільки навіть нормами ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. ст. 218, 220) передбачено обмеження можливості здійснювати
припинення чи погашення зобовязання шляхом зарахування зустрічної
однорідної вимоги у випадках, які суперечать спеціальному
законодавству, до якого відноситься, у даному випадку, валютне.
Судами не прийнято до уваги, що відповідальність за даним Законом
наступає незалежно від обраного сторонами порядку проведення
розрахунків, в т.ч. і основаних на заліку взаємної заборгованості.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що ДПІ у м. Суми 04.06.03
проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного
законодавства за період з 01.10.00 по 01.04.03.
За результатами перевірки складено акт від 04.06.03 № 123/23-
213/1/23050472, згідно якого по контракту № 006/01 від 09.02.01,
укладеному між компанією "Б" та позивачем, целюлозу на загальну
суму 16187, 87 дол. США повинен був отримати ВАТ "СФ", яка
відмовилася від придбання та оплати продукції, прийнявши її на
відповідальне зберігання (договір № 71 від 23.04.01), а в
подальшому повернувши її постачальнику - позивачу. З огляду на
викладене позивач змушений був 14.09.01 укласти
зовнішньоекономічний контракт № 007/01 на експорт целюлози
згаданій вище компанії, оскільки при отриманні позивачем целюлози
від останньої продукція не була оплачена, а тому при поверненні
продукції компанія не повинна була здійснювати її оплату по
контракту № 007/01 від 14.09.01.
Згідно додатку до контракту № 1 від 19.10.01 кредиторська
заборгованість за отриману целюлозу по імпортному контракту
№ 006/01 від 09.02.01 зараховується в рахунок дебіторської
заборгованості в цій же сумі по експортному контракту № 007/01 від
14.09.01.
За наслідками перевірки ДПІ винесено оспорені повідомленнярішення,
якими застосовано до позивача штрафні санкції за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в
розмірі 132371, 84 грн., а також штрафну санкцію в сумі 1700 грн.
за недостовірність декларування.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
субєкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів,
крім тих які прямо та у виключній формі заборонені законодавством
України.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 14 зазначеного вище Закону ( 959-12 ) (959-12)
всі
субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно
визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях
зпоміж тих, що не суперечать законам України та відповідають
міжнародним правилам.
Щодо ст. 1 ЗУ № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, то дана стаття не
передбачає неприпустимість припинення зобовязань за
зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної
однорідної вимоги.
Спеціальне законодавство, зокрема, Закон України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, ЗУ № 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декрет КМУ ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільний кодекс не містять
заборони щодо припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічної
вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Пункт 2.5 Інструкції НБУ ( z0338-99 ) (z0338-99)
дозволяє виконання
зобовязання за зовнішньоекономічними договорами не тільки у
грошовій формі, а й іншим способом.
Таким чином, припинення дебіторської та кредиторської
заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування
зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству
України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судові
рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам
справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 25.02.04 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 8/525 залишити без змін.