ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 8/262
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “С”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 17.12.2003 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/262
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу
“ПЗ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“С”
про визнання недійсним векселя та визнання таким, що не підлягає
виконанню, виконавчого напису нотаріуса
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
20.10.2003р. по справі № 8/262 виконавчий напис № 1412 від
17.06.2003р. про стягнення з акціонерного товариства закритого
типу “ПЗ”, як індосанта, солідарного боржника вексельного
зобов’язання Дочірнього підприємства “МП” Акціонерного
товариства закритого типу “ПЗ” на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “С” суми вексельного зобов’язання – 22856,13
грн. та витрат по вчиненню виконавчого напису в сумі 2530,00
грн., вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського
нотаріального округу С-вим І.Ф., визнаний таким, що не підлягає
виконанню. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.12.2003р. вказане рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою ТОВ “С” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій
просить її скасувати посилаючись на те, що спірний вексель не
має дефекту форми і пред’явлений до платежу з дотриманням
процесуальних строків, передбачених ст. 44 “ЄВЗ” та ст. 2 Закону
України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
і у
відповідності з вимогами ст. 88 Закону України “Про нотаріат”
( 3425-12 ) (3425-12)
, ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
ст.ст. 15, 43, 47 “ЄВЗ”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши юридичну
оцінку встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з
наступного.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди,
22.04.2003 р. Дочірнє підприємство "МП" Акціонерного товариства
закритого типу "Виробниче об'єднання Дніпропетровський
приладобудівний завод" емітувало на користь Акціонерного
товариства закритого типу "Виробниче об'єднання
Дніпропетровський приладобудівний завод" простий вексель
№ 65305017668874 зі строком платежу за пред’явленням,
номінальною вартістю 22856,13 грн.
14.06.2003р. приватним нотаріусом Дніпропетровського
нотаріального округу здійснений протест векселя про несплату
Дочірнім підприємством "МП" Акціонерного товариства закритого
типу "Виробниче об'єднання Дніпропетровський приладобудівний
завод", про що складений відповідний акт.
17.06.2003р. приватним нотаріусом Дніпропетровського
нотаріального округу вчинений виконавчий напис про стягнення з
Акціонерного товариства закритого типу "Виробниче об'єднання
Дніпропетровський приладобудівний завод" суми вексельного
зобов'язання за векселем № 65305017668874 - 22 856, 13 грн.
Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі
і прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
(надалі Уніфікований закон), особа,
в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним
векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді
індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим
Безперервним вважається такий ряд, в якому, не враховуючи
першого векселедержателя, "особу, що здійснює індосамент, має
бути зазначено як індосата у попередньому індосаменті, якщо
тільки цей індосамент не є бланковим.
Спірний вексель має лише один бланковий індосамент, здійснений
векселедержателем Акціонерним товариством закритого типу
"Виробниче об'єднання Дніпропетровський приладобудівний завод".
За цим бланковим індосаментом простий вексель № 65305017668874
був переданий за актом приймання-передачі векселів від
23.04.2003 р. (а.с. 52) приватному виробничо-комерційному
підприємству “К”.
В подальшому вексель передавався третім особам без здійснення
індосаменту.
За актом приймання-передачі векселів від 25.04.2003 р. приватне
виробничо-комерційне підприємство "К" передало простий вексель №
65305017668874 Дочірньому підприємству "МП" Акціонерного
товариства закритого типу "Виробниче об'єднання
Дніпропетровський приладобудівний завод", (а.с. 55). За актом
приймання-передачі векселів від 05.05.2003 р. Дочірнє
підприємство "МП" Акціонерного товариства закритого типу
"Виробниче об'єднання Дніпропетровський приладобудівний завод"
передало спірний вексель Товариству з обмеженою відповідальністю
"ММ" (а.с. 70), а за актом прийому-передачі векселів від
12.06.2003 р. вексель № 65305017668874 був переданий Товариству
з обмеженою відповідальністю "С" (а.с. 71).
Оскільки вексель передавався без здійснення індосаменту, то він
не має вексельної сили і відносини сторін за векселем
регулюються відповідно до норм загального цивільного, а не
вексельного права. Стягнення за таким векселем не може
здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Як вбачається з виконавчого напису, безспірність стягнення "суми
вексельного зобов'язання" посвідчена на підставі ст.ст. 15,
43, 47, 48 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, який не може
застосовуватися до спірних правовідносин.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що
виконавчий напис № 1412 від 17.06.2003 р. про стягнення з
відповідача на користь позивача 22 856,13 грн. суми вексельного
зобов'язання та витрат по вчиненню виконавчого напису - 2530
грн. протирічить чинному законодавству та є таким, що не
підлягає виконанню.
Однак, погодитись з таким висновком апеляційного господарського
суду неможливо, оскільки вказаний висновок протирічить нормам
матеріального права. Так, згідно ст. 15 Положення про простий і
переказний вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
(затвердженого Постановою ЦВК
3 РНК СРСР від 07.08.1937р.) індосант, оскільки не обумовлено
протилежне, відповідає за акцепт і за платіж.
Він може заборонити новий індосамент; у такому разі він несе
відповідальність перед тими особами, на користь яких вексель був
після цього індосований.
Як зазначає у касаційній скарзі позивач, вчиняючи індосаментний
напис не вчинив оговорки про заборону подальшої передачі векселя
та оговорки без звернення стягнення на нього. Крім цього,
вексель індосіровався бланковим індосаментом. Згідно ст. 47
вищевказаного Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
– усі, хто видали,
акцептували, індосували переказний вексель або поставили на
ньому аваль, є солідарно зобов’язаними перед векселедержателем.
Векселедержатель має право на пред’явлення позову всім цим
особам, до кожної окремо і до всіх разом, не обов’язково
додержуючись при цьому тієї послідовності в якій вони
зобов’язувались.
За таких обставин, говорити що вексель передавався без
індосаменту та що бланковий індосамент порушує безперервний ряд
індосаментів не можливо, оскільки це протирічить ст. 14
Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
.
Довід апеляційного господарського суду про те що законодавством
України не встановлено порядок стягнення суми вексельного боргу
на підставі виконавчого напису також не правомірний, оскільки
згідно ст. 87 Закону України “Про нотаріат” ( 3425-12 ) (3425-12)
для
стягнення грошових сум або витребування від боржника майна
нотаріусом вчиняються виконавчі написи на документах, що
встановлюють заборгованість.
Крім того, акціонерне товариство закритого типу “ПЗ” у відзиві
на апеляційну та касаційну скаргу наголошувало на тому, що
позивач не пред’являв відповідачу вексель до платежу та що в
порушення ст. 45 “ЄВЗ” відповідач не був повідомлений про
неплатіж, однак, вказані обставини судом не досліджені і їм не
надано відповідної правової оцінки.
Наведене свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи та невірне застосування норм матеріального
права.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не входить до оцінки достовірності чи правильності
зібраних у справі доказів та підстав їх прийняття або
відхилення.
Враховуючи, що неповне з’ясування обставин та неправильне
застосування норм матеріального права призвело до неправильного
вирішення спору, а тому всі ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа передачі – новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляду справи суду необхідно врахувати викладене та
вирішити спір додержуючись норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.12.2003 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 20.10.2003 у справі № 8/262 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.