ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 20/492
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційне подання заступника прокурора м. Харкова та
касаційну скаргу Дочірньої компанії “У” НАК “НУ” на рішення
господарського суду м. Києва від 11.08.2003р.
у справі № 20/492 господарського суду м. Києва
за позовом Спільного українсько-американського підприємства “І”
до відповідача Дочірньої компанії “У” НАК “НУ”
про розірвання договору, стягнення 7 175 551,94грн.
за участю представників:
СП “І”
ДК “У” НАК “НУ”
ГПУ – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Спільне українсько-американське підприємство “І” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом та просило суд:
- розірвати договір № 208-01 від 23.06.97р., укладений між
ним та Дніпропетровським управлінням видобутку, транспортування
і підземного зберігання газу Дочірнього підприємства “Х”,
правонаступником якого є відповідач у справі – Дочірня компанія
“У” НАК “НУ”;
- стягнути з відповідача 7 175 551,94грн. збитків.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що
ним виконані взяті на себе зобов’язання за договором шляхом
передачі векселів в рахунок оплати уступлених прав вимоги, між
тим відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань щодо
уступки вимоги та передачі документів, які підтверджують право
вимоги, і таке виконання втратило для нього інтерес (т.1 а.с.2-
5).
Відповідач у справі – ДК “У” НАК “НУ” у відзиві на позов
заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- не є правонаступником АК “У” та його Дочірнього
підприємства “Х”;
- не обґрунтовано розмір збитків, які просить стягнути
позивач;
- позивачем пропущено строк позовної даності;
- договір є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто
згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, не зазначено
підстави виникнення прав, що передаються;
- векселі, що передані позивачем відповідно до договору,
видані з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України
від 03.04.93 № 528 ( 528-93-п ) (528-93-п)
, відповідно до якої векселі
можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію,
виконані роботи та надані послуги;
- положення договору не відповідають чинному законодавству
(т.1 а.с.47-48, 55-56,66-68).
-
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.08.2003р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду розірвано договір
№ 208-01 від 23.06.97р. та постановлено стягнути з відповідача
на користь позивача 7175551,94грн. (т.1 а.с.119-122,138-139).
Прийняте рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав взяті
на себе зобов’язання щодо передачі права вимоги на суму 6 500
000грн., а також не повернув заборгованість за переданими йому
векселями на загальну суму 2500000грн., що надає право позивачу
вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
19.09.2003р. Вищим господарським судом України порушено
касаційне провадження у даній справі за касаційним поданням
заступника прокурора м. Харкова на рішення господарського суду
м. Києва від 11.08.2003р. (т.1 а.с.141-150, 155). Однак, до
розгляду подання по суті заявлених у ньому вимог, заступник
прокурора м. Харкова відмовився від поданого ним касаційного
подання, направивши відповідне звернення, що надійшло до суду
10.11.2003р. (т.1 а.с.186).
В силу ст. 111-6 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, особа, що подала
касаційну скаргу (подання) має право відмовитися від неї до
винесення постанови касаційною інстанцією. При цьому, про
прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить
ухвалу, лише у випадку, якщо судовий акт не оскаржено іншою
стороною.
Між тим, 03.11.2003р. з касаційною скаргою на рішення
господарського суду м. Києва від 11.08.2003р. звернувся
відповідач у справі - Дочірня компанія “У” НАК “НУ” (а.с.289-
296). Подана касаційна скарга прийнята відповідно до ухвали
Вищого господарського суду України від 29.01.2004р., її розгляд
постановлено здійснювати у межах касаційного провадження,
порушеного ухвалою Вищого господарського суду України від
19.09.2003р. за касаційним поданням заступника прокурора м.
Харкова (т.1 а.с.309-310).
У поданій касаційній скарзі ДК “У” НАК “НУ” просить рішення
господарського суду м. Києва від 11.08.2003р. скасувати та
прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме ст.ст. 4-2,4-3, 4-7, 38, 63, 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 153,161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, СП “І” подані
клопотання щодо зупинення касаційного провадження у справі до
розгляду:
- господарським судом Одеської області справи № 31-23/202-03-
6402 за позовом ДК “У” НАК “НУ” до СП “І” щодо визнання
недійсним договору (т.1 а.с.272-273);
- господарським судом Одеської області справи № 31-23/202-03-
6792 за позовом ДК “У” НАК “НУ” до СП “І” щодо визнання
недійсним векселів (т.1 а.с.276-277);
- Печерським районним судом м. Києва справи за скаргою СП “І”
на дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби
Київського міського управління юстиції (т.1 а.с.280-281);
- Голосіївським районним судом м. Києва справи № 2-513/13 за
позовом СП “І” до ДК “У” НАК “НУ” щодо стягнення 7175 551,94грн.
(т.1 а.с.283-284)
- господарським судом м. Києва позовної заяви СП “І” до АКБ
“УБ” про стягнення 1 901 064,43грн. (т.2 а.с.92-94);
-
- господарським судом м. Києва позовної заяви СП “І” до
Київського міського управління юстиції, Відділу держанвої
виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.
Києві про стягнення 4956374грн. (т.2 а.с.100-102);
- господарським судом м. Києва справи № 22/28 за позовом СП
“І” до ДК “У” НАК “НУ” про стягнення 2603697,76грн. (т.2 а.с.111-
113).
Подані клопотання відхилені колегією суддів з огляду на
наступне.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної
справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що
розглядається іншим судом.
Однак, встановлені у вищезазначених справах обставини не можуть
вплинути на результати розгляду поданої касаційної скарги,
оскільки будуть встановлені відповідними рішеннями, які не
досліджувались судом першої інстанції, у зв’язку з чим вирішення
даних справ не унеможливлює здійснення касаційного перегляду
судового рішення, прийнятого у даній справі.
Так, відповідно до ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду
справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій,
пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
пўдставў встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна
інстанція не має право, зокрема, збирати нові докази чи
додатково перевіряти докази.
Також, колегією суддів відхилені клопотання СП “І” щодо
здійснення відео-, аудіозапису судового засідання (т.2 а.с.70-
71,73-74).
Так, відповідно до ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо-
чи відеозапис судового засідання.
Отже, здійснення відео- чи аудіозапису судового засідання є
правом суду і може бути реалізоване за наявністю відповідних
технічних можливостей.
Клопотання позивача щодо направлення справи до господарського
суду м. Києва для розгляду зауважень на протокол судового
засідання відхилено, оскільки ним не надано доказів подання
таких зауважень до господарського суду м. Києва (т.2 а.с.64-65).
Крім того, згідно ч. 4 ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
зауваження на протокол судового засідання подаються протягом
п'яти днів після їх підписання.
Відповідно до ст. 4-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, розгляд справ у
господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це
суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або
банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін
обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають
відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.
Між тим, у поданому клопотанні щодо розгляду касаційної скарги у
закритому судовому засіданні позивач, посилаючись на наявність у
матеріалах справи конфеденційної інформації, не зазначає, які
саме матеріали містять таку інформацію (т.2 а.с.67-68).
Також, відповідне клопотання заявлено вже у касаційній
інстанції, під час перегляду прийнятого судового акта у
касаційному порядку. До початку розгляду справи по суті в суді
першої інстанції відповідне клопотання сторонами не подавалось і
справа розглядалась у відкритому судовому засіданні.
Клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи та надання
можливості підготувати і приєднати до матеріалів справи письмові
пояснення по суті касаційної скарги відхилено колегією суддів з
наступних міркувань.
В обгрунтування заявленого клопотання СП “І” вказує на
несвоєчасне отримання ухвали Вищого господарського суду України
від 26.04.2004р. - лише 07.05.2004р. Між тим, обставини, на які
посилається позивач, не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, враховуючи, що касаційний перегляд прийнятих у цій
справі судових актів триває з 19.09.2003р., у сторін, у тому
числі позивача, було достатньо часу для підготування письмових
пояснень по суті касаційної скарги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Статтями 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначені загальні правила
виконання зобов’язань, згідно яких: зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
При цьому, за змістом ст. 208 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинно бути виконано в натурі; прострочення виконання
зобов’язання боржником надає право кредитору відмовитися від
прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, що
визначено ч. 2 ст. 213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що договір № 208-01 від 23.06.97р. є підставою виникнення
зобов’язання у ДК “У” НАК “НУ” як правонаступника ДП “Х” АТ “У”,
невиконання якого у встановлений строк, надає право позивачу –
СП “І” як кредитору у зобов’язанні вимагати розірвання договору
та стягнення збитків, розмір яких визначений сумою, на які
емітовані векселі, видані в рахунок погашення зобов’язання СП
“І” за цим договором і які не повернуті Дніпропетровським
управлінням видобутку, транспортування і підземного зберігання
газу.
Разом з тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов не
прийнявши до уваги положення наступних норм матеріального права,
які підлягали застосуванню до спірних взаємовідносин.
В силу ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Договір № 208-01 від 23.06.97р., підписаний СП “І” та
Днўпропетровським управлінням видобутку, транспортування і
підземного зберігання нафти ДК “Х” АТ “У” містить у собі
елементи двох угод: двосторонньої (договір купівлі-продажу
майнових прав) та похідної від неї односторонньої – уступки
вимоги.
Так, відповідно до ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
Під майном розуміють окремі речі, їх сукупність, а також майнові
права.
Підписаний договір передбачає оплатну передачу майнових прав,
оскільки, як встановлено судом першої інстанції при вирішенні
спору у даній справі по суті, відповідно до умов договору, за
права вимоги виконання зобов’язань з оплати природного газу
здійснюється розрахунок. Отже, аналіз правової природи
зобов’язань, визначених цим договором, дає підстави вважати, що
даний договір містить, зокрема, зобов’язання з купівлі-продажу.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.
Із укладеного договору вбачається, що предметом купівлі-продажу
є сукупність майнових прав – вимагати виконання зобов’язань щодо
оплати поставленого природного газу у загальній сумі 6 500
000грн. При цьому, конкретний перелік прав з зазначенням
зобов’язаних осіб, обов’язки яких кореспондуються з відповідними
правами, що передаються, та розмір кожного права визначається
додатком до договору.
Оскільки суд першої інстанції не встановив, що сторонами такий
додаток до договору підписано, ним помилково, з порушенням
ст.ст. 151, 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зроблено висновок щодо
наявності факту укладення договору та виникнення відповідних
зобов’язань у сторін.
Угода уступки вимоги, як вбачається із змісту договору, мала
похідний характер, отже, факт її вчинення також не мав місце,
т.я. був можливий лише за умови укладення договору купівлі-
продажу майнових прав, специфічний об’єкт купівлі-продажу якого
– майнові права - передбачав вчинення уступки вимоги.
Отже, суд безпідставно дійшов висновку про порушення
зобов’язання відповідачем, оскільки помилково, без врахування
вищевказаних норм права, вважав, що воно виникло на підстав
договору № 208-01 від 23.06.97р., який є неукладеним.
За таких обставин, провадження у справі в частині вимог щодо
розірвання договору № 208-01 від 23.06.97р. підлягало припиненню
на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не
встановлений сам факт укладення такого договору.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка була застосована
судом до відносин сторін, у разі невиконання або неналежного
виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки.
Отже, із змісту вказаної норми вбачається, що застосування
відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних збитків,
передбаченої цією нормою, можливо лише при наявності складу
правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна
поведінка; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправною
поведінкою та спричиненням збитків; вина. При цьому,
протиправність такої поведінки полягає у невиконанні або
неналежному виконанні саме зобов’язань.
Такими чином, вищевказана норма визначає відповідальність за
невиконання зобов’язання, підставою якого є правомірний
юридичний факт – договір.
Неправильне застосування ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також
ч. 2 ст. 213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, призвело до помилкового
висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених
вимог в частині відшкодування збитків, понесення яких
пов’язується з невиконанням договірних зобов’язань, факт
виникнення яких не мав місце.
За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від
11.08.2003р. підлягає скасуванню.
Понесені судові витрати у вигляді оплати касаційної скарги
державним митом у сумі 892,50грн. підлягають відшкодуванню
відповідачу за рахунок позивача.
У випадку виконання рішення господарського суду м. Києва від
11.08.2003р., що скасовується, ДК “У” не позбавлений права у
порядку, передбаченому ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
звернутися з заявою про поворот виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “У” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2003р. у
справі № 20/492 скасувати.
3. Провадження у справі за вимогами про розірвання договору
№ 208-01 від 23.06.97р., підписаного Спільним українсько-
американським підприємством “І” та Дніпропетровським управлінням
видобутку, транспортування і підземного зберігання газу ДК “Х”
АТ “У” припинити; у задоволенні позову в частині стягнення
збитків у сумі 7175551,94грн. відмовити.
4. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства
“І” на користь Дочірньої компанії “У” НАК “НУ” 892,50грн. в
рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату касаційної
скарги державним митом.
5. Доручити видати наказ на виконання п. 4 резолютивної
частини постанови господарському суду м. Києва.