ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 20-9/063
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду
судовому засіданні України в Нахімовському районі м.
касаційну скаргу Севастополя
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2004
у справі № 20-9/063
господарського суду міста Севастополя
за позовом Управління Пенсійного фонду
України в Нахімовському районі м.
Севастополя
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Транспортно-
виробничо-комерційна фірма "МК"
про стягнення 4 939,50 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19-23.12. в
позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 рішення господарського суду міста Севастополя від
19-23.12.2003 у справі № 20-9/063 залишено без змін, апеляційну
скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі
м. Севастополя - без задоволення.
Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі
м.Севастополя звертаючись з касаційною скаргою, не погоджується з
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду,
тому просить її скасувати, та позов задовольнити, посилаючись на
допущені судом порушення норм матеріального права, а саме: ст.101
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Скаржник вважає, що позов пред'явлено до належного відповідача,
яким в даному спорі виступає ТОВ "ТВКФ "МК", оскільки саме
підприємством відповідача для призначення пенсії своєму працівнику
К-ль М.М. подано недостовірні данні на підставі яких Управлінням
Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя
призначено пенсію за вислугу років, в той час як Кль М.М.
продовжував працювати на підприємстві відповідача. На думку
скаржника, вимоги Управління Пенсійного фонду України в
Нахімовському районі м. Севастополя про відшкодування переплати по
пенсії відповідачем відповідають вимогам діючого законодавства, а
саме ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
.
Проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі
м.Севастополя, звертаючись з позовом до господарського суду,
обґрунтовує свої позовні вимоги щодо стягнення з підприємства
відповідача переплати за пенсію в розмірі 4 939,50 грн. тим, що
для призначення пенсії за вислугу років працівнику К-ль М.М.
підприємством подано недостовірні документи, оскільки відповідно
до подання ТОВ "ТВКФ "МК" від 05.03.1996 р. К-ль М.М. 03.04.1996
р. звільнений з посади, яка дає право на пенсію (запис трудової
книжки № 46). Однак, при зверненні К-ль М.М. до Управління
Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя у
серпні 2003 р. із заявою щодо переходу на пенсію за віком
встановлено, що трудова книжка К-ль М.М. містить запис, що запис
№ 46 про його звільнення з підприємства відповідача з 03.04.1996
р. з посади, яка дає право на пенсію за вислугу років, є
помилковою, тобто К-ль М.М. продовжував працювати на посаді до
11.01.2001 р. Внаслідок представлених підприємством відповідача
недостовірних документів К-ль М.М. була неправомірно призначена
пенсія за вислугу років, у зв'язку з чим, на думку позивача,
переплата пенсії в сумі 4 939,50 грн. підлягає стягненню за
рахунок підприємства позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в
Нахімовському районі м. Севастополя не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у
будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії
за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того,
припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона
продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишені
роботи, яка дає право на цю пенсію.
За ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії,
про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення
її виплати. Уразі невиконання цього обов'язку і одержання у
зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати
органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок
зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно
неправильними відомостями, не подання відомостей про зміни у
складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу,
що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що
призначає пенсії проводяться в розмірі не більше 20 процентів
пенсії понад відрахування з інших підстав.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду, дійшов висновку щодо неправомірності позиції
позивача з приводу відшкодування заявленої ним суми за переплату
пенсії з підприємства відповідача з посиланням на норму ст. 101
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, якою
передбачено підстави застосування до підприємств та організацій
матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну громадянам або
державі у таких випадках: внаслідок несвоєчасного оформлення або
подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних
документів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які мають
свідчити про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку
щодо стягнення сум пенсії, над міру виплачених пенсіонерові (ст.
103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
), як
вказує сам позивач відповідачу було лише направлено листа з
вимогою відшкодувати над міру виплачену суму пенсії у
добровільному порядку (лист № 3939 від 10.09.2003 р.); відсутній
належний розрахунок над міру виплаченої пенсії за вислугу років,
призначеної К-ль М.М. з 05.03.1996 р..
Тому, апеляційним господарським судом правомірно зроблено
висновок, що докази позивача щодо завданої йому діями відповідача
шкоди не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому
відсутні підстави для їх задоволення. За таких обставин, постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду відповідає
вимогам чинного законодавства, тому підстав для її зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст.111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Нахімовському районі м. Севастополя від 29.03.2004 р. № 1570 у
справі № 20-9/063 господарського суду міста Севастополя залишити
без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.03.2004 р. у зазначеній справі залишити без змін.