ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2-15/14882-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у м. Ялті
касаційну Автономної Республіки Крим
скаргу
на постанову від 13.01.2004
Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі № 2-15/14882-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності К-ої О.В.
до Державної податкової інспекції у м. Ялті
Автономної Республіки Крим
про визнання повідомлення-рішення недійсним
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 року суб'єкт підприємницької діяльності К-а О.В.
пред'явив в суді позов до Державної податкової інспекції у м. Ялті
Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 2425/23-3 від 07.07.2003 яким визначено
податкове зобов'язання по штрафним санкціям в сумі 1940 грн. за
порушення п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення не обґрунтовано
нормами діючого законодавства України, так як фінансові санкції за
порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є податковим зобов'язанням в розумінні
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.10.2003 позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції в м. Ялті № 2425/23 від 07.07.2003.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського від
13.01.2004 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські
суди зазначали, що сума штрафних санкцій за порушення застосування
реєстраторів розрахункових операцій, в розумінні Закону України
"Про оподаткування" та Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не є податковим зобов'язанням.
Отже, Державна податкова інспекція неправомірно винесла по
відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення згідно з
Законом України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Ялті
Автономної Республіки Крим просить рішення господарського суду і
постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти
нове рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення
норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлених повноту встановлених судом
обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 20.06.2003
Державною податковою інспекцією у м. Ялті складено акт № 002131
перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій
суб'єкта підприємницької діяльності К-ої О.В. в якому вказано про
проведення розрахункових операцій в сфері грального бізнесу без
застосування реєстратора розрахункових операцій.
07.05.2003 Державною податковою інспекцією у м. Ялті на підставі
акту прийнято податкове повідомлення-рішення яким суб'єкту
підприємницької діяльності К-ої О.В. визначено податкове
зобов'язання по штрафним санкціям в сумі 1940 грн. з посиланням на
п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно пункту 1.9 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення є письмовим повідомленням податкового органу про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання
або погасити суму податкового боргу. Ця форма акту ненормативного
характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків у сплаті
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цих статтях штрафні санкції за порушення п. п. 1, 8 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не передбачені як один з видів податків або зборів. Тому штрафні
санкції, передбачені наведеним законом не відносяться до категорії
податкового зобов'язання або податкового боргу.
Наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав
приймати оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Судові інстанції, враховуючи вимоги Законів України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийшли до правильного висновку, що в компетенцію
податкового органу не входить визначення штрафних санкцій за
проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора
розрахункових операцій як податкового зобов'язання.
При цьому Вищий господарський суд зазначає, що при доведеності
допущеного позивачем порушення відповідач не позбавлений права
притягнути до відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності
К-ої О.В. та стягнути передбачені законом штрафні санкції.
При прийнятті судового рішення Вищий господарський суд виходить з
вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо перевірки правильності застосування норм
матеріального права судом першої та апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову
від 13.01.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/14882-2003 без змін.