ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 16/4494
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Сільськогосподарського відкритого
судовому засіданні касаційні акціонерного товариства "НМ"
скарги
на постанову Київського апеляційного
господарського
суду від 30.03.2004
у справі № 16/4494
господарського суду Черкаської області
за позовом Тальнівського районного центру
зайнятості населення
до Сільськогосподарського відкритого
акціонерного товариства "НМ"
про стягнення 37219,56 грн.
за участю представників від:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.02.2004 в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 рішення господарського суду Черкаської області від
09.02.2004 у справі № 16/4494 скасовано. Стягнуто з
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "НМ" на
користь Тальнівського районного центру зайнятості населення
37219,56 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків та судові
витрати по сплаті державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "НМ"
(далі по тексту - СВАТ "НМ") з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 30.03.2004 у справі № 16/4494 не згодне,
вважає, що апеляційний господарський суд при ухвалені судового
рішення порушено норми матеріального права, з підстав викладених у
касаційній скарзі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши
доводи касаційних скарг та відзиву, перевіривши матеріали справи
та правомірність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга інспекції підлягають частковому задоволенню з
наступних підстав.
Тальнівський районний центр зайнятості, звертаючись з позовом до
господарського суду, просить стягнути з СВАТ "НМ" прострочену
заборгованість по сплаті страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття в сумі 37219,56 грн., в тому числі пеню
4093,13 грн. згідно розрахункової відомості про нарахування і
перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття,
посилаючись на дані, встановлені актом № 45 перевірки позивача від
18.12.2002 року та актом № 60 додаткової перевірки позивача від
24.09.2003 року.
Як вбачається з матеріалів справи, провідним
спеціалістомбухгалтером Тальнівського районного центру зайнятості
населення Легенчук О.О. проведена перевірка Сільськогосподарського
відкритого акціонерного товариства щодо правильності нарахування,
своєчасності і повного перерахування страхових внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробітті до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття за період з 01.12.2002
р. по 31.08.2003 р., про що складено акт № 60 від 24.09.2003 р..
До вказаного акту СВАТ "НМ" подано заперечення додані до акту
перевірки.
За наслідками перевірки СВАТ "НМ", за вказаним актом, встановлена
прострочена заборгованість по страховим внескам на суму 32711,94
грн. та нарахована пеня на суму 4093,13 грн., яка підлягала
перерахуванню до Фонду в 30-денний строк.
Місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу в задоволені
позовних вимог, обґрунтував свою правову позицію тим, що позивач
перевищив межі своєї компетенції, звернувшись до суду за
стягненням з відповідача заборгованості по страхових внесках,
оскільки ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
не дає
право органам Фонду соцстрахування на випадок безробіття стягувати
страхові внески. У відповідності до Порядку надіслання органам
державної податкової служби подання про здійснення заходів з
погашення податкового боргу платника податків та інформації про
скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за
рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих
органів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від
24.10.2001 р. № 1387, позивач повинен був звернутися до органів
ДПІ для вжиття останніми заходів щодо погашення боргу по внесках.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого
господарського суду, виходив з того, що, по-перше, у відповідності
до Закону "Основи законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування" ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
від 14.01.1998 р.,
ст.ст.1, 8, 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
,
Тальнівський районний центр зайнятості, як самостійна юридична
особа, право якої порушено, є належним позивачем у справі;
по-друге, Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим
фондом, і страхові внески до Фонду не передбачені у переліку
податків та зборів (ст.14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
), тому порядок списання податкового
боргу по страхових внесках до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
визнаного у встановленому порядку безнадійним, має здійснюватись
на підставі відповідного письмового звернення платника податків до
Фонду, у зв'язку з чим, за відсутності належних доказів погашення
чи списання у встановленому порядку спірної заборгованості,
апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виникла
заборгованість підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга СВАТ "НМ" підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 статті 8 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
діяльність Фонду регулюється Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, Законом України "Про зайнятість населення", Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та статутом Фонду, який
затверджується правлінням Фонду.
Разом з тим, згідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція
Фонду, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду
покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські, районні,
міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду визначені
ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
до яких
зокрема належать: проведення збору страхових внесків; контроль
правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а
також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представництво
інтересів Фонду в судових та інших органах.
Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових
внесків за ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
покладається на роботодавця, який несе відповідальність за
несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків,
несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому
числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через
рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у
тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових
внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму
донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки),
штраф та пеню.
Крім того, вищезазначеною правовою нормою встановлено, що не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним
перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється
центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Так, п. 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженої наказом Міністерства праці та
соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р.,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. За
№ 30/5221 (далі по тексту - Інструкція) визначається порядок
здійснення та фіксування результатів перевірки шляхом складання
відповідного акту.
Крім того, за наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта
перевірки з боку страхувальника його керівник або головний
бухгалтер підписують акт із зауваженнями у письмовій формі, що
подається центру зайнятості, який проводив перевірку. Зауваження
до акта перевірки розглядаються центрами зайнятості вищого рівня.
Форма, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими
органами залежать від місця даного органу в системі відповідних
органів та його компетенції і регламентуються Конституцією
України, відповідними законами України та положенням (статутом)
про такий орган.
Відповідно до п.4 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від
імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його
заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі
та їх заступники.
Відповідно до п. 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи
пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на
майно платника відповідно до чинного законодавства.
Аналіз правових норм діючого законодавства та наведених судовими
інстанціями доводів в їх сукупності, свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, як наслідок, порушення вимог ст.43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності.
Господарським судом та апеляційним господарським судом не
досліджувалися докази у справі, які мали свідчити про те, що за
результатами проведеної перевірки керівником установи позивача
приймалось відповідне розпорядження про стягнення заборгованості
по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття; відсутні
докази щодо розгляду у встановленому порядку зауваження до акта
перевірки, які подані відповідачем та приєднанні до акту
перевірки; недосліджені звіти підприємства відповідача, що мали
бути подані в 3 кварталі 2003 року з корегуванням сум простроченої
заборгованості по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
про що зазначено в акті перевірки, у зв'язку з цим їм не дана
належна правова оцінка.
Заявляючи позов, позивач зобов'язаний подати відповідні докази,
які б свідчили про правомірність його вимог. Як слідує з
матеріалів справи, таких доказів позивач не надав.
Разом з тим, Київський апеляційний господарський суд неправомірно
дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з
чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Наведене свідчить про те, що господарським судом Черкаської
області та Київським апеляційним господарським судом не було
надано належної оцінки обставинам у справі, у сукупності та
відповідності нормам матеріального і процесуального права, що
стало підставою для ухвалення незаконних рішення та постанови, не
врахована суперечлива правова позиція позивача, дійсність його
вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Черкаської області та постанова
Київського апеляційного господарського суду не відповідають
вимогам чинного законодавства.
Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та
направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного
товариства "НМ" від 21.04.2004 р. № 261 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 та рішення господарського суду Черкаської області від
09.02.2004 у справі № 16/4494 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Черкаської області.