ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2004                                       Справа N 12/264

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                       Кочерової Н.О. - головуюча,

                       Рибака В.В.,

                       Черкащенка м. М.,

за участю представників сторін:

від позивача           не з’явилися

від відповідача        Федчук А.П. (довіреність № 10-06 від

                       07.05.2004р.)

розглянувши матеріали  ДПІ у Здолбунівському районі

касаційної скарги

на постанову           від 23.12.2003р. Львівського апеляційного

                       господарського суду

у справі               № 12/264 господарського суду Рівненської

                       області

за позовом             ТОВ “Сніжинка”

до                     ДПІ у Здолбунівсьокму районі

про   зобов’язання ДПІ зарахувати ТОВ “Сніжинка” в рахунок

майбутніх платежів ПДВ у розмірі 1500 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням    господарського   суду   Рівненської   області    від

25.09.2003р.   позов   ТОВ   “Сніжинка”   задоволено,   ДПІ    у

Здолбунівському  районі  зобов’язано  зарахувати  до   майбутніх

платежів  позивача по ПДВ 1500 грн. як такі,  що  були  надмірно

сплачені до бюджету.

Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від

23.12.2003р. рішення суду першої інстанції залишено без зміни  з

тих же підстав.

У поданій касаційній скарзі ДПІ у Здолбунівському районі просить

скасувати  рішення та постанову зазначених судових інстанцій  та

відмовити  позивачу в позові з тих підстав, що при їх  ухваленні

судові  інстанції  невірно застосували п.  16.5  ст.  16  Закону

України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
        .

Скаржник  вважає,  що  за  своїм змістом  ця  правова  норма  не

звільняє   позивача   від  податкового   зобов’язання   в   разі

несвоєчасного або неповного перерахування податкових платежів  в

бюджети  та державні цільові фонди, враховуючи пеню і штрафи,  в

тому  разі,  якщо  це  сталося  з вини  банку,  який  обслуговує

платника податку.

Судова  колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши

пояснення відповідача в судовому засіданні, перевіривши юридичну

оцінку  судовими  інстанціями  обставин  справи  та  повноту  їх

встановлення,  дослідивши правильність  застосування  ними  норм

матеріального  і  процесуального права прийшла до  висновку  про

відсутність  правових підстав для задоволення касаційної  скарги

виходячи з наступного.

Судовими інстанціями встановлені наступні обставини.

Платіжними  дорученнями від 01.06.2001р. на  суму  500  грн.  та

№  232  від  18.06.2001р. на суму 1000 грн. через  Здолбунівське

відділення АКБ “Україна” сплатило до бюджету податок  на  додану

вартість в сумі 1500 грн.

Банком згадані кошти до бюджету не було перераховані.

Під  час переходу позивача на спрощену систему оподаткування ним

було  сплачено  податок на додану вартість  до  бюджету  в  сумі

1265,76  грн.,  повторно (пл. доручення від 27.12.2001  №  433),

оскільки  банк раніше сплачену суму 1500 грн. не перерахував  до

бюджету,  а  заява про перехід на спрощену систему оподаткування

подається  лише  в  разі  сплати всіх установлених  податків  та

обов’язкових платежів.

Дані  платежі  були  прийняті банком,  що  підтверджується  його

відмітками на вказаних платіжних дорученнях.

Зазначене  підтверджує  добровільне  виконання  позивачем  своїх

зобов’язань перед бюджетом відносно ПДВ та повторну його  сплату

за один і той же період.

Статті   9,   12  Закону  України  “Про  систему  оподаткування”

( 1251-12  ) (1251-12)
         передбачають, що зобов’язання юридичної  особи  по

сплаті  податків  і  зборів  припиняються  з  оплатою  їх  через

установи банків.

В  силу  вимог  ст.  22 Закону України “Про платіжні  системи  і

переводі   грошей  в  Україні”  ( 2346-14  ) (2346-14)
          від  05.04.2001р.

№  2346-ІІІ  при виконанні розрахункового документу  ініціювання

переводу  вважається  завершеним  з  моменту  прийняття   банком

платника податків документа на виконання.

При  таких  обставинах  судові інстанції правомірно  прийшли  до

висновку про наявність надмірно сплаченого ПДВ до бюджету.

Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями

обставин  справи та вірне застосування до них норм матеріального

права та спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від

23.12.2003р. у справі № 12/264 залишити без зміни,  а  касаційну

скаргу ДПІ у Здолбунівському районі – без задоволення.