ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 12/120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши МПП “В’юга”
матеріали касаційної
скарги
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.07.2003
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом МПП “В’юга”
до Управління Пенсійного фонду України в
Жовтневому районі м. Полтави
3-тя особа Управління ДАЇ УМВС України в Полтавській
області
про стягнення 2 560,63 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: Васіна Т.С. – за довіреністю № 01-1902 від
07.05.2004;
П О С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 МПП “В’юга” звернулось до суду з позовом про
стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому
районі м. Полтави 2 560,63 грн., як безпідставно сплаченої суми
відповідачу при реєстрації легкового автомобіля “FORD”.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Указ
Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
,
відповідно до якого, він, як суб’єкт малого підприємництва який
сплачує єдиний податок, не є платником такого виду податку, як
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.20003
в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.07.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове,
яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 17 ст. 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування належить до загальнодержавних податків і зборів.
Об’єкт оподаткування, коло платників збору, ставку і порядок
справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
визначені Законом України “Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Так, відповідно до п. 7 ст. 1 цього Закону ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є
юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів,
крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих
автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями позивач до
платників які звільнені від збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування зазначені в наведеній вище статті не
відноситься.
За таких обставин суди прийшли до вірного висновку, що позивач,
як суб’єкт підприємницької діяльності, є платником збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні
легкових автомобілів.
Посилання позивача на Указ Президента “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
не може братись до уваги, оскільки
ст. 6 даного Указу встановлено пільги, зокрема, звільнення від
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
суб'єкта малого підприємництва тільки у сфері його
підприємницької діяльності.
Операція, пов’язана з купівлею-продажем легкового автомобіля
“FORD” не може входити до сфери безпосередньої підприємницької
діяльності позивача, в зв’язку з чим і не може підпадати під
правовідносини, що регулюються наведеним вище Указом.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.07.2003 у справі № 12/120 залишити без змін.