ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 10/354-пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача – Заікіна Л.К. (доручення № 14 від
07.04.2004р.);
від відповідача – Велика С.І. (довіреність № 107 від
02.02.2004р.),
розглянувши матеріали ДПІ у Білозерському районі та
касаційної скарги Білозерського районного центру зайнятості
на постанову від 14.01.04
Запорізького апеляційного господарського
суду
у справі № 10/354-пн
господарського суду Херсонської області
за позовом СТОВ “Колос”
до ДПІ у Білозерському районі
та Білозерського районного центру
зайнятості
про спонукання списати борг
В С Т А Н О В И В:
СТОВ “Колос” звернулось з позовом до ДПІ у Білозерському районі
щодо списання безнадійного податкового боргу по прибутковому
податку з громадян в сумі 170442 грн. та 13899,53 грн.
безнадійного боргу по страхових внесках до Фонду соціального
страхування на випадок безробіття.
Виникнення вищезазначеної заборгованості позивач пов’язує з
форс-мажорними обставинами та збитками, які сталися внаслідок
засухи та заморозків.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.09.03 у
справі № 10/354-пн позов задоволено.
ДПІ у Білозерському районі зобов’язано списати з позивача
безнадійний борг в сумі 166151 грн. 18 коп. по прибутковому
податку з громадян та 13899 грн. 53 коп. збору до Фонду
соціального страхування на випадок безробіття, як безнадійного.
Рішення мотивовано підтвердженням матеріалами справи наявності
заборгованості по зазначених податковому платежу та
обов’язковому збору; наявністю форс-мажорних обставин, які стали
наслідком невиконання позивачем цих зобов’язань; поширення на
зазначені обставини дії п. 18.2 ст. 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.01.04 рішення господарського суду залишено без зміни з тих же
підстав.
У поданих касаційних скаргах відповідачі просять скасувати
рішення та постанову цих судових інстанцій та відмовити позивачу
в позові. Скарги мотивовані не з’ясуванням судами правової
природи платежів до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття та можливості
застосування до них норм податкового законодавства; не
з’ясування також причинного зв’язку між невиконаними
зобов’язаннями по сплаті податкового боргу з прибуткового
податку та терміном виникнення форс-мажорних обставин.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Позивач, будучи юридичною особою, відповідно до ст. 1 Декрету КМ
України № 13-92 від 26.12.96 р. “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
є платником прибуткового податку, який
сплачується до бюджету після закінчення кожного місяця, але не
пўзнўше строку одержання в установах банків коштів на виплату
фізичним особам заробітної плати.
Відповідно до положень статей 35, 38 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 підприємство є також
платником страхових внесків до Фонду соціального страхування на
випадок безробіття, які роботодавці зобов’язані в установленому
порядку своєчасно нараховувати, утримувати і перераховувати у
відповідний фонд.
Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо списання його
заборгованості по цих платежах (внесках) судові інстанції
враховували ті обставини, що висновками ТПП України № 4805/05 –4
від 20.05.03, № 690/05-4 від 31.01.03 та № 3656/05-4 від
02.08.02 підтверджено наявність форс-мажорних обставин при
знищенні (пошкодженні) посівів сільськогосподарських культур
позивача; підтвердження цим завданих позивачу збитків в сумі
271,5 тис. грн.
Але судовими інстанціями не було враховано тієї обставини, що
зазначена сума збитків відноситься до господарської діяльності
позивача в 2002 р., що підтверджується протоколом № 12 засідання
обласної постійної комісії з питань техногенно-екологічної
безпеки та надзвичайних ситуацій від 30.07.02 (а.с.13).
Протоколи № 18 та № 10 відповідно від 11.09.02 та 24.04.03
засідань цієї комісії не містять висновків про величину збитків,
спричинених позивачу зазначеними в них несприятливими
кліматичними умовами (а.с. 10,12).
Розрахунок до акту перевірки від 18.02.02 свідчить про те, що
причиною заборгованості позивача по прибутковому податку були не
форс-мажорні обставини, а неповнота перерахування цього податку
на протязі 2000-2001 р., що призвело до нарахування йому пені в
сумі 11325,9 грн. (а.с. 62).
Акт ДПІ у Білозерському районі б/н і дати, в якому визначена
заборгованість позивача по прибутковому податку в сумі 166151,18
грн. на фактично виплачену заробітну плату станом на 01.04.03
потребує додаткової оцінки, оскільки не грунтується на
відповідних бухгалтерських документах та розрахунках.
Зазначені обставини впливають і на визначення правомірності
позовних вимог щодо списання заборгованості по внесках на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття.
Відповідно до п. 9.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати
внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затв. наказом Міністерства
праці та соціальної політики України від 18.12.00 № 339 та
зареєстрованої в МЮ України від 16.01.01 за № 30/5221, гне
сплачені в строк внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду
із страхувальника незалежно від результатів його
фінансово-господарської діяльності.
Потребує додаткової оцінки і правова природа платежів до Фонду
соцўального страхування на випадок безробіття з урахуванням
змісту касаційної скарги з цього приводу.
Зазначене свідчить по неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи, що виключає можливість вірного застосування до
спірних правовідносин норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ДПІ у Білозерскому районі та Білозерського
районного центру зайнятості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.03
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.01.04 у справі № 10/354-пн скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.